Винниківчани завжди гордилися своїми душпастирями, які проповідували Слово Боже не залишаючись осторонь патріотичного виховання вірних. Таким священиком був і Володимир Мороз.

Мороз Володимир Іванович (25 квітня 1913 р., с. Добромірка Збаразький повіт, Тернопільщина — 25 лютого 1996 р., м. Винники) — український греко-католицький священник, в’язень польських і сталінських концтаборів, почесний громадянин Винник (1998 р., посмертно).

У рідному селі закінчив школу і поступив до Самбірської гімназії. Закінчивши гімназію повернувся до рідного села, де очолював «Пласт», «Сокіл», а згодом «Просвіту». 1933–1937 рр. – навчання у Львівській богословській академії. За активну політичну і громадську діяльність був ув’язнений, перебував у Збаразькій тюрмі.

На жовтень 1939 р. митрополитом Йосифом Сліпим були призначені ієрейські свячення, але вересневі події 1939 р. перешкодили мрії Володимира Мороза збутися.  19 грудня 1939 р. більшовиками у Збаражі було спровоковане повстання, щоб була причина для масових арештів українців.За ці події Володимира Мороза арештовоють і відправляють у Тернопільську тюрму, а пізніше до Львівської на вул. Лонського, де він перебував до 1941 р.

У цей час його дружину Марію Федорівну (сільську вчительку) з двома маленькими дітьми (трирічним сином і дочкою)  везуть ешелоном більше 15 діб у Казахстан. Дочка по дорозі захворіла, а 14 серпня, коли їй мав виповнитися рік, померла. І лише 1945 р. після звільнення з ув’язнення, яке відбував на Печорі та Воркуті, сім’я знову з’єдналася. У 1950 р. доля звела Володимира з патріархом Йосифом Сліпим. 12 років сім’я перебувала на далекій Півночі.

У 1958 р. Володимир Мороз зі сім’єю поселяється у Винниках. І лише у травні 1991 р. з рук Владики Івана з Австралії у Соборі Св. Юра у Львові прийняв В. Мороз святу тайну Христового свячення. Здійснилася його найзаповітніша мрія життя. З цього часу о. Володимир парох у Винниках. У Винниках він опікувався шпиталем інвалідів війни і репресованих, де вів величезну душпастирську і місіонерську діяльність. У душі ціле своє життя о. Володимир чувся священником, де б він не був. Це була людина з великої літери.

Помер о. Володимир 25 лютого 1996 р., похований на старому цвинтарі у Винниках.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка