Спостерігачі з Ізраїлю не знайшли порушень на дільницях у Винниках (ВІДЕО)

Іноземні спостерігачі були на виборчих дільницях Львівщині. Від Ізраїлю приїхали 48 представників, встигли побувати на восьми різних дільницях: зокрема, у Винниках, Сокільниках та Зимній воді.

Групами по десятеро людей за своєю ініціативою їздили на вибори у різні країни вже кілька років поспіль. В Україні жодних порушень не побачили: на кожній дільниці — представники з орієнтовно десятка партій, все чесно і справедливо. А ще відзначили такі нововведення, які для своєї країни хотіли би перейняти, повідомляє ZIK.

«У вас стоять кінокамери. І це дуже добре. І видно моментально, і можна побачити ззовні, хто проголосував, а хто ні. В центральному відділенні можна побачити, чи є якісь проблеми. Це я буду рекомендувати у себе в країні», — розповів Борис Гросман, офіційний спостерігач, Міжнародна організація «За справедливі вибори».

«О 7:15 був початок: гімн, всі підвелися, гімн прослухали, так урочисто. І перший, коли прийшов виборець – всі йому зааплодували», — прокоментував Олександр Трєтєцкій, офіційний спостерігач з Російської Федерації на Львівщині.


 
Відеоновини сайту Винники Plus можна перегляну тут

Клас!

Право на голосування Віталію Уварову довелось відстоювати у суді

28 жовтня, близько 11-ої години, ранку голова Винниківської міської ради приїхав на виборчу дільницю у Будинок дитячої та юнацької творчості.

На дільницю міський голова прийшов із сином Віталієм. Цього року Віталій голосує вперше. Своє право на голосування Віталію довелось відстоювати у суді , адже його було виключено із списків. Пред’явивши рішення суду та отримавши бюлетені, Віталій Уваров пройшов у кабінку для голосування і опустив два бюлетені до урни.

За кого голосуватиме визначився вже давно.

— Мені, як колишньому суворівцю, імпонує партія «УДАР». На своєму досвіді знаю, наскільки дисципліновані і відповідальні спортсмени. Найменша перемога у спорті – це роки тренувань і самовіддачі. І це ми говоримо не тільки про спортсмена світового рівня, а й людину, яка і у бізнесі зайняла певну нішу. Без сумніву, така особистість зможе вивести державу на справді європейський рівень. Впевнений, ударівцям вистачить для цього і сил, і розуму.

Вони пообіцяли змінити країну, і вони це зроблять . Ці хлопці вміють відповідати за свої слова. Свій голос, не вагаючись, віддав на користь цієї партії.

 На фото Віталій Уваров на виборчій дільниці

 Мирослава ВАЙДА, фото: Андрій Жук

Клас!

Маркіян Шашкевич і Винники

Маркіян Шашкевич

6 листопада 2012 р. виповниться 201 рік від дня народження українського поета, основоположника нової української літератури в Галичині Маркіяна Шашкевича, а 1 листопада — 119 років від дня перепоховання поета на Личаківському цвинтарі у Львові.

Маркіян Шашкевич (6 листопада 1811 р., Підлисся — 7 червня 1843 р., Новосілки, Золочівський повіт) — український письменник, поет — зачинатель нової української літератури в Галичині, священик УГКЦ, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель. Очолив «Руську трійцю», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.). Виступав за рівноправність української мови з польською. Він був сучасником Т. Шевченка, але мало хто знає, що саме він урятував українську мову від «латинізації». В роки М. Шашкевича богослужіння в церквах відбувалося польською мовою або латиною, він першим виголосив проповідь у соборі Св. Юра українською.

Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. у родині священника. Мав чотирьох братів і двох сестер.1823 р. — до 50-річчя священства свого діда Романа Авдиковського, уклав з родичами збірку «Вінець з сердець зичливих», де були вірші польською та українською мовами.

1829 р. — по закінченні гімназії в Бережанах на Тернопільщині продовжив навчання у греко-католицькій духовній семінарії та університеті у Львові. Виключений звідти за півроку через порушення дисципліни. Поновився через два роки.

1838 р., 20 травня — закінчив семінарію й отримав сан священника. За три місяці до цього одружився з Юлією Крушинською. Мали синів Володимира (1839–1885) і Святослава, який помер немовлям. Надалі був парохом у галицьких селах Гумниська, Нестаничі та Новосілки.

Саме Маркіян Шашкевич вчить нас берегти і шанувати свою мову, розвивати власну культуру та позбуваючись гріховної заздрості, об’єднуватись заради майбутнього.

Разом, разом, хто сил має.
Гоніть з Русі (України) мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє, —
Разом к світлу, други жваві

(М. Шашкевич)

Дбаючи про розвиток народної освіти, поводир «Руської Трійці» склав 1839 року першу «Читанку» українською мовою. Художня спадщина М.Шашкевича невелика: три десятки поезій, роматничне оповідання «Олена» та переспіви й переклади із староруської, чеської, польської і сербської мов.

Матеріальні нестатки, постійне цькування властей, смерть молодшого сина вкрай погіршили здоров’я М.Шашкевича (з студентських років він хворів на туберкульоз). Втративши зір і слух, паралізований він ще кілька місяців страждав. 7 червня 1843 року Маркіяна Шашкевича не стало. Для нащадків не збереглося жодного прижиттєвого портрета.

В особі М.Шашкевича в українську культуру ввійшов талановитий поет, перекладач, патріот, гуманіст, людина високого інтелекту й громадянської мужності.

1 листопада 1893 року останки М.Шашкевича перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові. На урочистості з’їхалися кілька десятків тисяч українців з усієї Галичини. Була й дружина Маркіяна Шашкевича. Вона дожила до 92 років. Син Володимир навчався у Львівському і Віденському університетах. Працював службовцем у галицьких містечках

Навчаючись з 1829 по 1938 рр. у Львівській духовній семінарії і водночас будучи слухачем філософського відділу університету, він неодноразово з своїми товаришами І.Вагилевичем і Я. Головацьким мандрував нашим краєм. Бував він і у Винниках, відпочивав на Чортових Скелях, де захоплювався чудовими краєвидами.

З нашим містом пов’язані й урочистості відзначення 100-річчя уродин Маркіяна Шашкевича у 1911 р., коли по всій Галичині, в містах і селах відбувалися ювілейні академії. В ці святочні листопадові дні 1911 р. у Винниках у церкві Вознесіння Господнього в урочистій обстановці відкрита і посвячена дошка, на якій викарбувані пам’ятні слова: «1811-1911. Пам’яти о. Маркіяна Шашкевича, поета, подвижника і вісника відродження Галицької України-Руси. Винницькі українці».

У газеті «Діло» від 21 грудня детально висвітлено урочисте святкування 100 – річного ювілею від дня народження о. Маркіяна Шашкевича, що відбувалося у Винниках 3 грудня 1911 р: « В церкві посередині уложено з каміння пірамідальну могилу, на вершині якої встановлено березовий хрест, вкритий вінками з лентами. Могилу обступили члени місцевого гімнастичного товариства «Сокіл», а перед могилою стояли дівчата в народних строях зі стрічками. Після Служби Божої відбулося посвячення меморіальної дошки, урочиста хода вулицями Винників. Завершила програму святкувань художня частина в читальні «Просвіти». У цей день усі помешкання українців Винник були прикрашені прапорами.

7 червня 1943 р. з нагоди 100-річчя смерті Маркіяна Шашкевича, незважаючи на воєнну розруху по всій Галичині проходили пам’ятні вечори, відправлялися в церквах панахиди. Ось як про ці події згадує професор В.Грабовецький, який у цей період проживав у Винниках. «Я з декількома семінаристами ранком 7 червня прибув у Винники, де ми слухали Службу Божу, після якої священник-парох Антін Поточняк відправив заупокійну панахиду по смерті поета біля меморіальної дошки у церкві…На мене справило велике враження «казання» отця-пароха місцевої церкви Антіна Поточняка, якого з приходом других совітів запроторили у сталінські гулаги за те, що він не прийняв у 1946 році перехід греко-католицької церкви до московського патріархату.

Як сьогодні пам’ятаю казання біля меморіальної дошки пароха: «Дорогі парафіяни !» – говорив о. Антін, — наша Винниківська церква ніколи не забуває отця Маркіяна Шашкевича, який в темну пору панування австрійців, зі своїми побратимами Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким підняли свій голос в ім’я національного і духовного відродження галичан, видали славетну в 1837 році «Русалку Дністровую»; за що тяжко потерпіли як від тогочасного уряду так і своїх людей. Проте вони не скорилися і розбуджували галичан із темряви духовної…»

Під спів «Вічная пам’ять!» парох покропив меморіальну дошку, а церковний хор відспівав відому Маркіянову пісню «Веснівка». Мені було приємно, коли дяк Шпаковський попросив задекламувати вірш поета «Підлисся».

 Байцар Андрій, Доцент ЛНУ ім. І.Франка, депутат ВМР

За крок від чемпіонства: «Куликів» — «Рух» 2:3 (ФОТО)

фото: Андрій Жук

Винниківський «Рух» зробив передостанній крок до золотих медалей Прем’єр-ліги Львівщини, перемігши на виїзді ФК «Куликів» з рахунком 3:2.

Після того, як КДК Федерації футболу Львівщини зарахувало «Карпатам» технічну поразку в попередньому матчі у Винниках, винниківчани за два тури до кінця чемпіонату випереджали команду з Кам’янки на два очки.

У неділю, 28 жовтня цього року, коли наші громадяни голосували на виборах до Верховної Ради України, винниківський «Рух» зіграв свій передостанній поєдинок у чемпіонаті.

Наші земляки виступили у Куликові, команда з цього міста вже забезпечила собі бронзові нагороди. А для рухівців питання стоїть руба: у кожному матчі потрібна тільки перемога. Адже після скандального поєдинку з «Карпатами» (Кам‘янка-Бузька), яким зараховано технічну поразку, винниківчани закріпилися на першій позиції. І тепер, щоб не втратити золото, треба лише перемагати.

З таким настроєм винниківчани й вийшли на цю гру. Не можна не зауважити, що поле в Куликові було зовсім непристосованим до гри. Адже увесь день лив дощ, час від часу падав мокрий сніг. Господарі поля навіть не потурбувалися зробити на полі розмітку. Лише після зауваження представників «Руху» і суддів хтось із їхніх працівників мокрим жовтим піском почав «відзначати» лінію поля. Але до центральної частини так і не встиг дійти, бо… розпочалася гра.

«Рух» почав активно штурмувати ворота господарів, бо винниківчанам була потрібна лише перемога. Але й куликівці також не засиджувалися в обороні, тому гра, незважаючи на важке поле, була цікавою й безкомпромісною, з багатьма гольовими моментами. Варто також відзначити, що тамтешні вболівальники поводили себе дуже агресивно, вимагали від своїх футболістів лише атакувати. Згодом вони ще відзначилися, але про це трішки далі…

На 16-ій хвилині рухівець Мигалевський першим встиг до м‘яча у штрафному майданчику господарів і відкрив рахунок. Та на 25-ій хвилині вже куликівець Вергун під час подачі кутового сильно й точно пробив у ворота «Руху» – 1:1!

На полі й далі тривала важка позиційна боротьба, було багато жорстких зіткнень…

У другому таймі, на 48-ій хвилині, Володимир Макар знову вивів «Рух» уперед. Ситуація на полі й поза його межами загострилася, кожен свисток судді викликав масу емоцій тамтешніх уболівальників. Один із горе-вболівальників почав жбурляти в арбітра камінням!!! Згодом вони вибігли й на поле, зупинивши гру!!! Та до цього часу рахунок уже був 3:1 на користь «Руху». Ще один гол провів Мигалевський.

«Давайте дограємо цей матч»! – зверталися до львівського судді гравці ФК «Куликів». «Ще один раз таке повториться, і я зупиняю матч!» – відповів арбітр Кравченко.

Гра продовжилася. На четвертій доданій хвилині винниківчани порушили правила у своєму штрафному майданчику, і суддя вказав на позначку. Вергун упевнено реалізував пенальті. Отож, 3:2 на користь «Руху».

«Карпати» також у неділю перемогли. Тому останній матч сезону, який «Руху» проведе вдома, у неділю, 4 листопада цього року, буде цікавим. Нашим землякам треба лише перемагати, щоб упевнено здобути золоті нагороди чемпіонату. Можна твердити, що це буде «золотий матч» (у разі перемоги «Руху»)!!! Тому на винниківських уболівальників чекає ще одна дуже цікава гра!!!

«Можна було подумати, що для ФК «Куликів» цей поєдинок був важливішим, аніж для нас. Бо вони боролися з нами жорстко. Дуже важко далася нам ця перемога. І розслаблятися нам не можна, треба зробити цей, останній, переможний крок у поєдинку з командою з Миколаєва, щоб через багато десятиліть повернути Винникам чемпіонство Львівщини. Ми для цього працюємо, ми цього прагнемо», – прокоментував «Винниківському Віснику» хід і результат згаданого матчу начальник команди «Рух» Юрій Гданський.

«Рух» виступав у такому складі: Шевчук, Гусаківський, Іванець, Іванський, Дмитрух, Романів, Сергеєв, Баглай, Писько Макар, Мигалевський. На заміну виходили: Бойко, Костик, Грешта, Манорик, Шуга, Шептицький.
 
Президент «Руху» Григорій Козловський, начальник команди Юрій Гданський, старший тренер Роман Гданський.

Отож у неділю, четвертого листопада цього року, запрошуємо винниківчан на останній матч цього сезону проти команди з м.Миколаєва. Початок матчу о 15-ій годині. У разі перемоги «Рух» стане чемпіоном Львівської області!

 
Володимир ГАВРИЛІВ, «Винниківський Вісник» 

Наведіть курсор на нижню частину вікна, щоб управляти слайд-шоу

 фото: Андрій Жук

Клас!

Назар Хасан і D-Версія у шоу Х-Фактор — 3 (ВІДЕО)

27 жовтня, відбувся перший прямий ефір шоу «Х-фактор 3».

Серед 12 фіналістів була і група винниківчанина Назара Хасана, Даніїла Клягіна і Вячеслава Єфремова D-Версія.

У кожного з учасників чоловічого колективу є своя мета на проекті, але домагатися її хлопці будуть разом. Незважаючи на те, що всі виконавці — з різних куточків України, вони довели сильну згуртованість.

Об’єднати трьох хороших співаків було ідеєю суддів «Х-фактора», і вони вмить дали згоду і продовжили виступи разом. В результаті потрапили в 12-ку кращих вокалістів країни 2012 року.

Хлопці виконали вже свій номер і зуміли викликати гучні овації залу і схвальні відгуки жюрі. За результатами голосування глядачів група D-Версія пройшла у наступний тур змагань!

 Більше відео можна перегляну тут

Клас!

Видатні винниківчани: Нагляк Яків і Влох Михайло

Михайло Влох

1 листопада 1918 року відбулася подія, яка увійшла в новітню історію України під назвою «Листопадовий чин». Тоді було створено Західно-Українську Народну Республіку. Вшановуючи цей день, слід згадати про наших видатних земляків — січових стрільців Нагляка Якова і Влоха Михайла.

Нагляк Яків (1889 р. м. Стрий — 11 вересня 1959 р. м. Винники) – доктор, січовий стрілець. Вивчав медицину в Відні і був старшиною австрійської армії під час першої світової війни.

Листопадовий чин застав його коли він працював у гарнізонному шпиталі у Відні. Але це не перешкодило йому повернутися у Галичину і зголоситися на службу в УГА. Був учасником визвольної боротьби на Західніх і Східніх землях України. З останніми частинами Армії УНР 1920 року повернувся на батьківщину. Під час пошестей в Україні він не знав, що таке відпочинок, намагаючись допомогти хворим товаришам по зброї.

Пізніше, відбувши кількарічну практику в Відні, відкрив у 1925 році лікарську консультацію у Винниках. Тут саме невистачало лікаря-українця після смерті лікаря Івана Липи. Яків Нагляк виявився гідним наступником свого видатного попередника, скоро здобувши собі славу знаменитого лікаря, незважаючи на велику конкуренцію з боку трьох місцевих лікарів-поляків. Він надавав лікарську допомогу й убогим, від яких не тільки не брав грошей, але ще давав їм свою готівку на ліки.

Крім лікарської практики, працював ще у торговельному і кредитовому кооперативах, та зробив чимало для їх розвитку. Був головою Надвірної ради торговельного кооперативу,який мав у своєму розпорядженні три крамниці,де працювали тільки українці. У місцевій самоуправі був членом Міської ради і керував господарським майном. Здобув гарну площу для спортового товариства «Дніпро». За радянської влади його буквально недооцінювали, позбавили власного будинку з політичних міркувань. В останні роки він працював у міській поліклініці рентгенологом. Яків Нагляк знав кілька іноземних мов, дуже добре орієнтувався в політиці, любив розповідати про свою участь в Українській Галицькій Армії 1918 – 1920 рр.

Помер 11 вересня 1959 року. За його заслуги для української справи, похорон перетворився в маніфестацію вдячності громадян Винник, хоч це було за радянських часів. На похороні було кілька священників та тисячі винниківчан.

Влох Михайло ( 15 вересня 1896 р. м. Винники – вересень 1978 р. США) – поручик австрійської армії, січовий стрілець, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород. Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго. США) .

Батько Олекса і мати Параскевія були середньозаможні селяни. З ранньої молодості брав активну участь у житті українських товариств у Винниках. Після закінчення народної школи у Винниках, у 1915 р. закінчив Українську Академічну гімназію. Закінчивши старшинську школу при телеграфічному полку в Ст. Пельтен, був висланий на російський фронт. Під кінець війни був призначений на сербський фронт, але туди не доїхав через падіння австро-угорської монархії.

Михайло Влох, як чотар австрійської армії пішов за покликом Шевченківського Заповіту. Відбувши воєнну кампанію, потрапляє в Одесу. У 1918 р. М.Влох як випускник старшинської школи в Австрії, в часи відродження України, з 1-го листопада 1918 року керує службою зв’язків.

Чотар М. Влох був старшиною зв’язків, відповідальним за справу для 2-го корпусу УГА, що оточував Львів. Разом з поручиком Лущишином , який був у складі теж 2-го корпусу УГА, забезпечили якісний фронтовий зв’язок, що обслуговував армію й допоміжні формації.

Михайло Влох студіював в Українському Таємному Університеті. Він пережив страхіття Берези-Картузької. Щоб уникнути переслідувань поліції, переїхав до Варшави, де працював і проживав разом з сім’єю. Він «моторизував» Варшаву, де його фірма продавала опони.

Коли Червона армія окупувала українські землі, виїхав через Швейцарію, Швецію і Венесуелу до США. Тут працював над збиранням матеріалів для регіонального збірника «Винники, Звенигород і Унів». Власним коштом (пожертв було мінімально) видав книгу на 500 сторінок.

15 вересня 1978 р. перестало битися серце великого патріота. Об’єднання колишніх вояків Української Армії прощалося з покійним з прапором відділу у каплиці Василя Музики, а тіло його похоронене в Бавид Бруку.

 Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім.І.Франка депутат ВМР

У Львові оголосили вирок самій жорстокій банді України (ВІДЕО)

У Львові оголосили вирок у справі однієї з найжорстокіших банд України, яку прозвали «бандою Сушка».

Банда діяла на території кількох західних областей України наприкінці 90-початку 2000 років. На рахунку угруповання, а це 17 чоловіків і двоє жінок, численні пограбування, розбої, вбивства і зґвалтування. Їхніми жертвами були здебільшого заможні громадяни. Причому, переважно злочинці катували своїх жертв. Тортурам піддавали навіть дітей і вагітних жінок. На рахунку банди 10 людських життів.

Суд розглядав цю справу впродовж п’яти років. А щоб зачитати вирок знадобилося аж два тижні. Отже, організатор Артур Сушко отримав найвищу міру покарання — довічне ув’язнення. Решта — від 10 до 15 років з конфіскацією майна. Деякі з них уже практично відсиділи свій термін, провівши у СІЗО від восьми до десяти років, повідомляють Подробности.

 
Відеоновини сайту Винники Plus можна перегляну тут

«Рух» здобуває важливу перемогу у Соснівці (ВІДЕО)

У неділю, 14 жовтня, винниківський «Рух» зіграв черговий матч у Соснівці.

Поєдинок видався для наших земляків дуже важким. Гравці боролися відчайдушно. У середині першого тайму «Рух» отримав право на пенальті, його холоднокровно реалізував Мигалевський.

Незважаючи на зусилля господарів, «Рух» таки втримав перемогу й здобув три очки.

Зараз винниківчани є лідерами. 17 жовтня «Рух» зіграє чи не найважливіший поєдинок у сезоні – проти «Карпат» у Кам’янці-Бузькій.


 Більше відео можна перегляну тут

 Володимир Гаврилів, Винники Plus

«Гірник» Соснівка — «Рух» Винники 0 : 1

14 жовтня. Стадіон «Гірник». 200 глядачів

Гол: Мігалевський (22,пен.)

Судді: Ростислав Пузанський Андрій Смольський, Володимир Лозинський (Роман Давлятшин) Михайло Кусень

«Гірник»: Коваленко, Мацюра, Кондюх, Смолтнець О., Данилюк В., Райша (Дерев`янкін,46), Підкіпняк, Лящук, Сеньків (Дева,60), Семиряк, Махинька

«Рух»: Бандрівський, Гусаковський, Іванець, Шуга, Дмитрух, Романів (Писько,73), Деревльов (Костик,5), Сергеєв (Бойко,82), Козловський (Макар,46), Яценків, Мігалевський (Манорик,68)

Попередження: Сеньків (26), Мацюра (68), Данилюк В. (56), Махинька (86) — Романів (29), Манорик (72), Бандрівський (90+3)


Турнірна таблиця


Команда І В Н П М О
2 «Рух» 22 17 3 2 50-17 54
1 «Карпати» КБ  21 16 4 1 63-19 52
3 «Куликів» 23 13 5 5 25-9 44
4
«Миколаїв» 23
10 6 7 38-29 36
5
«Гірник» 23 9 5 9 24-31 32

Сьогодні християни святкують Покрову

фото: pravmir.ru

Сьогодні, 14 жовтня, православні та греко-католики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці.

У цей день не можна довго спати. Незаміжнім краще встати раніше і піти до церкви. Так радить біоенергетик Мирослав Олійник, пише Gazeta.ua.

«14 жовтня на Покрову усім дівчатам раджу молитися до Пресвятої Богородиці, — розповів Мирослав Іванович. — Покрова — це жіноче свято, на яке потрібно сходити в церкву. Помоліться, поставте свічки за здоров’я рідних і близьких, попросіть у Богородиці щасливого кохання і міцного шлюбу».

Щодня до біоенергетика звертаються дівчата, які не можуть знайти свого судженого.

«Усім дівчатам кажу, що на все свій час. Від долі ви не втечете. Назначена на небесах пара повинна зустрітися на землі. Дівчатам раджу молитися і не падати духом. Комусь судилося вийти заміж у 18, а комусь у 28. Торік до мене прийшла 27-річна Вікторія. Вона зустрічалась з 7 хлопцями, але жоден не запропонував їй руку та серце. Торік на Покрову я порадив Вікторії попросити жениха у Богородиці, а в цьому році вона вийшла заміж».

Свято Покрови Пресвятої Богородиці стали святкувати з 1164 року. На грецьку імперію напали сарацини, ворог був сильний, і грекам загрожувала велика небезпека. У неділю, коли храм був переповнений людьми, у небі з’явилася Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом і оточена Ангелами. Вона зняла зі своєї голови покривало і простягнула його над людьми, що молилися в храмі. Покров приховав греків, зробив їх сильнішими, і вони здолали сарацинів.

«Українці у цей день готувалися до зими. Навіть вечорниці після Покрови гуляли не на вулиці, а у хаті. Найбільше на Покрову чекали дівчата. Напередодні свята вони намагалися дізнатися, хто ж їх посватає. Наприклад, ворожили на солоних варениках. Перед тим як лягти спати, дівчина з’їдала пересолене блюдо і вимовляла: «Любий, принеси менi водички напитися». Більшість уві сні бачили свого майбутнього чоловіка», — каже біоенергетик.

Вранці на Покрову дівчата поспішали до церкви, щоб пов’язати на ікону Богородиці власноруч вишитий рушник.

«У церкві треба прочитати молитву до Пресвятої Богородиці і попросити: «Мати Покровонько, покрий мою голівоньку. Як не хусткою, то ганчiркою, щоб не зосталася я дiвкою». А на Поліссі дівчата несли в храм хустки, якими покривали ікону: «Матiнко Господня, на тобi вiд мене, дай менi вiд Себе».

Сім’ям, у яких були дівчата на виданні, часто сусіди вішали на ворота рушники, щоб Бог послав у будинок хорошого парубка.

«На Покрову сватам не можна було відмовляти, — говорить Мирослав Олійник. — Навіть якщо кавалер зовсім не подобався, гарбуз йому не давали, а запрошували до столу і намагалися захопити закускою і бесідою. З відповіддю тягнули до тих пір, поки до нареченій не посватається хтось інший».

Пиво уповільнює процеси старіння

Дослідники з Університету Токусима (Японія) стверджують, що пиво корисне для м’язів: у нім містяться флавоніди 8-pn, які дозволяють м’язовій тканині залишатися здоровою і повільніше піддаватися віковим змінам, пов’язаним із старістю.

Це підтверджено в ході експерименту на мишах: коли гризунам разом з їжею давали флавоніди 8-pn, рівень захисного з’єднання м’язової тканини у них зростав майже в 10 разів, повідомляє Gazeta.ua.

Тепер японські учені мають намір використовувати речовини в медикаментах, які боротимуться з руйнуванням кісткової і м’язової тканини.  Тим часом, лікарки запобігають, що дана новина – не привід пити пиво щодня, оскільки мінуси (наприклад, пивний алкоголізм і зайва вага) можуть переважити плюси. Потрібно відчувати міру і епізодично дозволяти собі пиво невеликими порціями.

Фото: