Українськими державотворчими ідеями Іван Липа захопився, проживаючи на Слобожанщині, де здобував лікарський фах у Харківському університеті.

Писав твори під впливом творчості Т. Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова. У 1891 р. разом з однодумцями Б.Грінченком, М.Міхновським здійснює поїздку до Канева, на могилу Кобзаря — там і виникла ідея створити політичний нелегальний гурток «Братство тарасівців». І Липа згадує про це так: «Велика і незабутня могила генія міцно і чарівно з’єднала нас любов’ю. Дух же Тарасів між нами німим і невидимим свідком нашої присяги, що ніхто з нас не схибне у бік, не покине своєї України…’ Сьогодні ця клятва була би актуальною для кожного свідомого громадянина, політика чи громадського діяча, який прагнее служити своєму народу.

Під час розгрому братства у 1893 році Іван Липа був заарештований. Після 13-мі-сячного ув’язнення він ще три роки жив під наглядом поліції.
Пізніше І. Липа організував видавництво «Одеська літературна спілка», видавав альманах «Багаття», співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським літературним Товариством, брав активну участь в українському національно-визвольному русі.

Під час революції 1917 року Іван Липа деякий час проживав в Одесі, після чого переїхав до Києва і розпочав політичну діяльність. У період Директорії УНР — керуючий управлінням культури і віровизнання в урядах В. Чехівського, С. Остапенка, Б. Мартуса. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. Зі серпня 1920 року входить до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров’я уряді УНР в екзилі.

Політична обстановка в Україні змусила І.Липу разом з сином Юрієм покинути Київ. Після перебування в еміграції доля закинула Івана Липу до наших Винник, куди він переїхав жити на початку 1922 року. Тут він провадить життя, позбавлене політики: займається лікарською практикою і пише.

Проживав Іван Липа, як приватний лікар, у хаті Марії Лозовської (нині вулиця Л. Українки). Будинок цей зберігся і дотепер.

У будинку Івана Липи, що на вул. Лесі Українки, досі проживають люди
фото: Юлія Кухар.

У Винниках у цей час проживав І. Огієнко, який постійно спілкувався зі самотнім Іваном Липою. І.Огієнко залишив цікаві спогади про І. Липу, про його життя і побут у Винниках. Опубліковані вони були в журналі «Наша культура у 1937 р.

І. Липа жив у Винниках дуже скромно, бо заробляв мало.

І. Огієнко в своїх спогадах цитує І. Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…»

У Винниках Іван Липа пише новели: «Кара» та «Утома» — твори вишукані, виткані — писав його син Юрій — «ніби блакитним цвітом».

Трохи більше року прожив І. Липа у Винниках. У листопаді 1923 року здоров’я І. Липи різко погіршилося (з травня 1919 року хворів на рак шлунка), і 13 листопада його не стало. За віросповіданням І.Липа був щирий православний. Однак з дозволу митрополита Андрея Шептицького хоронив його греко-католицький священик о. декан Григорій Гірняк.

Сьогодні ми маємо змогу прийти на могилу І. Липи на Винниківському цвинтарі, неподалік Стрілецької могили. Споруджено також надмогильний пам’ятник І.Липі, що його в 1937 році встановив люблячий син Юрій, якому батько залишив духовний заповіт — йти по життю, чесно виконуючи і професійний обов’язок, і тримаючи в серці незгасиму віру в майбутнє незалежної держави — України.

Андрій БАЙЦАР, депутат ВМР, ВО «Свобода»

Винники Plus  за матеріалами газети «Винниківський Вісник»