Найменше товстих людей живе у західних областях України, — статистика

53% українців страждають від надмірної ваги, при цьому у кожного п’ятого — ожиріння. Статистика показує, що наші співгромадяни продовжують набирати вагу.
 
Як повідомляє likar.info, лікарі назвали регіони, в яких живуть найогрядніші українці.
 
Виявилося, що найбільше людей з надмірною вагою проживає в Донецькій і Полтавській областях. У Херсонській області «показники огрядності» також перевищують середні по країні.
 
Найменше товстих людей живе у західних областях України та в Криму.  Крим визнаний найстрункішим регіоном країни — тут «всього» 49,7% повних людей, із яких у 12,7% — ожиріння.

Фото:

Винники у період Першої світової війни та Української революції (1914-1919)

У вересні 1914 р. згоріло головне приміщення тютюнової фабрики
фото: Іст.-кр. музею м. Винники

Перша світова війна та Українська революція залишили вагомий слід в історії Винник. Винниківчани взяли активну участь у цих буремних подіях.

Вересень 1914 року — квітень 1915 року, Винники були окуповані російськими військами. Окупаційна влада спиралася на українців-москвофілів, проте успіхів не досягла. Зазнала значних втрат Винниківська тютюнова фабрика: у вересні 1914 р. згоріло головне приміщення, розташоване у стародавньому замку, вціліла лише частина складів, що зі сторони сучасної вул. Галицької.

Події I світової війни розвивалися дуже швидко і непередбачувано. Розвалюється ще колись могутня Австро-Угорська імперія. Перед галичанами постало питання: зберегти незалежність чи віддатися в руки нового окупанта. Вибір був один – воля або смерть.

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий переворот, який здійснили очолювані Дмитром Вітовським 1410 вояків при 60 старшинах, зміцнені ще 3, 11, 2 куренями УСС з Буковини. Галичани проголосили Українську Державу (з 13 листопада 1918 р. назва – Західноукраїнська Народна Республіка)

У цю ніч не лише у Львові, але по всіх західних землях прокотились заклики до боротьби, не залишились осторонь і Винники: першими виступили 24 чоловіки під керівництвом підхорунжого В. Підлісецького. Серед них: Григорій Пивовар, Василь Олексів, Василь Обаранець, Іван Весна, Теофіл Дмитерко, Степан Копач, Дмитро Пивовар, Микола Губка, Теодор Домазар, Григорій Швець, Фелимон Мисько та ін. Повстанці розброїли жандармерію (будинок по вул. Галицькій 50), далі — наказного війта Винник Качковського. А пізніше україці розброїли австрійський батальйон 41 піхотного полку, казарми якого знаходились в приміщенні тютюнової фабрики.

Літопис «Червоної Калини» ч. 33 у звіті з Винник подає:

«Дня 1 листопада 1918 р. рівночасно з проголошенням Української держави; відбулися збори українців у Винниках. Тоді вибрано повітовим комісаром проф. Пилипа Миська. Він зарядив перейняття урядів та військових інституцій на річ Української Держави і перевів організацію війська в цілому судовому повіті Винники. Секретарем комісаріату був іменований Володимир Домазар, а урядовцем Василь Дверій. При комісаріяті створено повітовий харчовий уряд з Євгеном Гавришем на чолі. По відступі українського війська зі Львова Пилип Мисько подався на схід і працював спочатку в Кам’янці Подільському, а пізніше у Києві, де помер у березні 1959 р.».

І вже 2 листопада Винники послали до Львова перші три сотні, які приймали участь в боях на станції Сихів – Персинківка. Протягом багатьох днів Винники були тим збірним пунктом куди приходили добровольці з навколишніх сіл, щоб вступити в ряди УГА (Української Галицькою Армії).

З Винник пішло приблизно 500 чоловік до війська. Так, наприклад, по теперішніх вулицях: Руській, Львівській, С. Крушельницької – не було жодної української хати, де хоча б один мужчина чи юнак не був в армії. До УГА пішли з таких родин, як Кучаків, Рибаків, Домазарів, Лепаків та багатьох інших. В кожній хаті, де тільки був здатний до ношення зброї чоловік, всі були в армії. У Винниках не було випадків, щоб хтось навмисно відмовлявся від служби в армії.

Ось спомини отця А. Базилевича, духовника Українських Січових Стрільців про події у Винниках 22 листопада:

«Крім Українських Січових Стрільців і військових частин під проводом Газдейка, Рудницького Івана і високого четаря Левицького, все проче йшло юрбою. Старшини, підстаршини, мужва стояли і чекали. Над’їхав польський панцирник і зачав обстрілювати Винники із скорострілів. Великий переполох, вояки врозтіч. Ми всього не бачили, бо зайняли фабрику тютюну І та ІІ поверх і зачали з крісів стріляти на панцерник. Це були курені Микитка і Билинкевича. Я був при 6-ій сотні Дзюбака в партері, дім заслонював нас від панцерника. Не вспіли ми розвипутись, коли одержали огонь в плечі. Стріли ззаду падали з ліса, противного від Львова. Шлях опанований панцерником спереду. Отже, треба взад перебитися. Дзюбак каже: «Мусимо перебитись, або я собі в лоб дам. Інакше поляки переріжуть нас». Хлопці подались за ним на Винники скоком, як сернюки. Критикують за найменший уривок, бо вогонь з двох боків. Були б вигинули всі від наших різних куль, бо з лісу не стріляли поляки, але свої, що скорше втекли наперед. Стріляли на тих, що хотіли боронити Винник. Билинкевич пішов з вояками висадити шини, щоб панцерник не верпнувся до Львова. Але ж зрозумів небезпеку і втік. Настав спокій ».

23 листопада польське військо зайняло Винники, але не надовго. Вже між 6 і 8 грудня УГА вибиває поляків з міста. 16 квітня 1919р. поляки вдруге здобули Винники.

У 1919 р. поляки зруйнували пам’ятник Т. Г. Шевченкові. Так поразкою ЗУНР і її молодої армії закінчилася перша фаза дев’ятимісячної українсько-польської війни.

 Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім.І. Франка, депутат ВМР

Винники у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії у 1772 р. — 1914 р.

Марія Терезія Вальбурга Амалія Кристіна
фото: wikipedia.org

Винники за свою багатовікову історію, входили в склад багатьох держав. Але розквіт нашого міста припадає на правління  Габсбурґів.

Внаслідок першого поділу Польщі(1772) Галичину включили до складу володінь Габсбургів. Тут було створено окрему провінцію — «Королівство Галичини і Володимирії» (Königreich Galizien und Lodomerien), до складу якої увійшли не тільки українські етнічні землі (Східна Галичина), а й південна частина Польщі з містом Краковом (Західна Галичина). Після встановлення тут панування Габсбурґів для господарського та культурного піднесення краю уряд провів ряд реформ: спроба ліквідації кріпацтва і пом’якшення панщини, запровадження нового судочинства, утворення ряду навчальних закладів для українського населення, відновлення Львівського університету (1784) та Галицької греко-католицької митрополії (1808).

У цей період С. Гловінський (1778) — львівський суфраган (останній власник Винник) передає винниківський замок в дар цісаревій Марії-Терезії. 1779 року австрійський уряд зробив Винники казенним містечком у Львівській окрузі й заснував у ньому тютюнову фабрику.

Марія Терезія Вальбурга Амалія Кристіна (нім. Maria Theresia Walburga Amalia Christina; 13 травня 1717, Відень — 29 листопада 1780) — ерцгерцоґиня Австрії, король Угорщини (саме так, оскільки Угорщиною в принципі не може правити жінка) з 25 червня 1741, королева Богемії з 20 жовтня 1740 , Королева Галичини та Володимерії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотарингського, обраного імператором 1745 року). Правління Марії Терезії — епоха активних реформ. Майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. Було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Марія Терезія видала Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.Серед її численних дітей — два імператори (Йосип II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції- Марія-Антуанетта.

Йосип II почав Нову добу для цілої Австрії, зокрема для Галичини. Замість старого феодального устрою Йосип II запланував запровадити Нову систему, почавши її якраз з Винник, дарувавши волю селянам. Винники-перший населенний пункт Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р. 1785 р. — закладено німецьку колонію Вайнберґен (Винна гора). У 1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні з’єднує Винники зі Львовом.

Йосип II (нім. Joseph II; 13 березня 1741 — 20 лютого 1790) — король Німеччини з 27 березня 1764, обраний імператором Священної Римської імперії 18 серпня 1765 року, самостійно правив лише починаючи зі смерті матері 1780; 29 листопада 1780 року успадкував від неї володіння Габсбургів — ерцгерцоґство Австрійське, королівства Богемське та Угорське, королівство Галичини та Володимерії. Проводив політику протекціонізму економіки країни і намагався створити єдиний внутрішній ринок. В 80-х роках провів ряд реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії. Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а 1781 р. скасовано особисту залежність селян. Проведені Иосифом II реформи викликали широкий позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики.Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.

Імператор Йосиф II був одним із представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.

За матеріалами М. Влоха, у Винниках побував австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною в 1817 році і особисто відвідав фабрику тютюну та оглянув виробництво. Франц I з своєю дружиною Кароліною Авґустою відвідав Львів 10 липня 1817 року.
За правління Франца I, у Винниках, 1 лютоо 1796 року відновлено договір про знесення панщини на наступні 16 р., а у 1835 р. — започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут — багатомісний кінний екіпаж, що сполучав середмістя Львова з Винниками.

Франц I (нім. Franz II. Joseph Karl; 12 лютого 1768, Флоренція — 2 березня 1835, Відень) — король Німеччини (римський король) з 1792 року, імператор Священної Римської імперії німецької нації (останній імператор) з 1792 по 1806 р., перший імператор Австрії з 1804 р. до самої своєї смерті. У якості імператора Австрії (а також короля Богемії та Угорщини, короля Галичини та Володимерії з 1792 року) носив династійний номер Франц I.

1 березня 1792 року смерть Леопольда II призвала його на престол Австрії.Ще Леопольд II, у лютому 1792 року, уклав союзну угоду з Пруссією проти Франції; у квітні Франц розпочав війну.1794 року Франц вирушив до чинної армії. Після нерішучого бою при Турне, у червні 1794 року, Франц повернувся до Відня. Перемоги генерала Бонапарта в Італії змусили й Франца до невигідного миру в Кампоформіо (17 жовтня 1797 року), за яким Австрія втратила Нідерланди й Ломбардію, але отримала Венецію, Істрію й Далмацію.
У 1799 році Франц долучився до коаліції з Росією та Англією проти Франції, але поразки при Маренго та Гогенліндені змусили його погодитись на вкрай тяжкий для Австрії Люневільський мир.Коли Наполеон став явно прагнути до проголошення Франції імперією, то ще раніше, ніж це сталось, Франц проголосив себе імператором Австрії (11 серпня 1804 року).

У 1805 р. імператор Франц I на 12 років закрив Львівський університет, погодившись на повторне відкриття тільки за умови «вигнання» з його аудиторій польської і русинської (української) мов.

1805 року він приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Англії проти Франції. 2 грудня 1805 року відбулась Аустерліцька битва трьох імператорів, у якій брав особисту участь й імператор Франц. 26 грудня 1805 року він уклав Пресбурзький мир, за яким йому довелось пожертвувати Тиролем та Венецією. 6 серпня 1806 року він зрікся корони Священної Римської імперії. Втрати Австрії у останній війні були такими тяжкими, що у новому союзі Пруссії з Росією та війні 1806—1807 років Франц не був здатним взяти участь. У 1809 р. він вчетверте оголосивши війну Франції, але поразка при Ваграмі змусила його укласти Шенбруннський мир (14 жовтня 1809 року), за яким Австрія втратила Іллірію й досягла апогею своїх нещасть.
Після особистих перемовин з Наполеоном у Дрездені, в травні 1812 року, Франц змушений був відправити свої війська проти Росії; але в липні 1813 року він долучився до союзників, що воювали з Наполеоном. За першим Паризьким миром він повернув більшу частину втрачених земель.
З 1815 року до смерті Франца у Австрії господарював мир.

Винники поступово розвивалися і за інших монархів.

1842 р. — збудовано Церкву Воскресіння Господнього (перша згадка датується 1515 р.).1848 р. — марш через Винники російських військ, що йшли на допомогу Австрії придушувати угорське повстання. 16 квітня 1848 р. — скасування панщини на галицьких землях (на п’ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії).1889 р. — збудовано стінову дзвіницю на території костелу.

19 січня 1896 р. відбулися установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк. 1909 р. — відкриття залізниці «Персенківка — Винники — Перемишляни — Бережани — Підгайці».1913 р. — встановлено перший на західноукраїнських землях пам’ятник Т. Г. Шевченкові.

 Андрій Байцар,  Доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР

Побили кандидата в депутати Тетяну Чорновіл (ВІДЕО)

Журналіста і Тетяну Чорновіл побили при спробі з’ясувати походження фальшивих листівок від її імені.

Як розповіла Чорновіл, на 120 окрузі на Львівщині, в якому вона балотується, було випущено 100 тисяч фальшивих листівок нібито від її імені з проханням перерахувати гроші на її виборчу кампанію на невідомий їй рахунок.

Чорновіл дізналася, що в селі Мшана Городоцького району із трьох автомобілів роздають ці листівки і поїхала туди.

На під’їзді до села назустріч їй виїхали три машини. Вона зупинилися, щоб з’ясувати ситуацію, підійшла до найближчої машини і побачила в ній листівки. Тоді Чорновіл вирішила сісти в цю машину, щоб затримати зловмисників, поки її помічник викликатиме міліцію.
«У машині мене почали бити й душити. Я стою вся в крові. Потім мене викинули з машини, а помічника вдарили обличчям об капот і поїхали», – розповіла Чорновіл.

Коли на місце події прибула міліція, повз них проїхав автомобіль, в якому сиділи люди, схожі на тих, що роздавали листівки. Міліція зупинила цю машину, і в ній виявилися такі ж листівки. Однак ці люди говорять, що їм просто дали по 50 гривень, щоб вони роздали листівки.

Чорновіл відзначає, що люди, які її били, розмовляли російською мовою, що нехарактерно для Львівщини. Натомість затримані – львів’яни. Журналіст підозрює, що їх спеціально послали на місце події, щоб вони «прийняли удар» на себе, повідомляє Радіо Свобода.

 
Відеоновини сайту Винники Plus можна перегляну тут


Дебют першого українського фільму жахів відбудеться наприкінці січня (ВІДЕО)

Роботу над першим українським фільмом жахів у форматі 3D під назвою «Синевир» уже завершують. Обіцяють, що стрічка вийде у прокаті у кінці січня. Таку інформацію озвучив режисер фільму Олександр Альошечкін.

Розповів він і про сюжет фільму. Так, за словами Альошечкіна, у фільмі розповідається про компанію молодих людей, яка вирішила провести ніч на берегах озера Синевир.

Однак з настанням сутінків над мальовничими берегами нависає якийсь містичний дух, а з темряви починає доноситися загадкове виття. Ніхто з туристів не здогадується, що в цих місцях водиться містичний монстр Песиголовець, що заманює своїх жертв до лісу, з якого ще ніхто не повернувся живим і неушкодженим.

«Ми перенесли дію картини на кінець 70-х ХХ століття, щоб створити особливу атмосферу того часу — машини, пісні, одяг… І взаємини між людьми: те, що було тоді, сьогодні вже не зустрінеш. Також хотілося відійти від злощасних мобільних телефонів, які з’являються практично в кожній сучасній стрічці, і як тільки починаються якісь жахи, то обов’язково пропадає зв’язок. Це наївно…», — цитує режисера Експрес.

 
Відеоновини сайту Винники Plus можна перегляну тут

Польський король Ян II Казимир і магдебурзьке право у Винниках

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому магдебурзьке право. Створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки — на Михайла та Зелені свята.

Довідка. Магдебурзьке міське право (Jus theutonicum magdeburgense) — середньовічне право міст на самоврядування — починає свій відлік від привілеїв 1188 p., які отримало німецьке місто Маґдебур( від архиєпископа). Разом з німецькою колонізацією воно в тій чи іншій формі прийшло у Східну Європу, узвичаїлося серед її міщан і проіснувало тут набагато довше, ніж в німецьких містах.

Захопивши Галичину, Казимир III (на фото) відкриває дорогу широкому напливу німецьких колоністів і пропагує розповсюдження німецького права в цих землях. Грамоти на використання магдебурзького права отримали Сянок (1366), Тичин і Судова Вишня (1368), ним послуговувались Перемишль ще до 1353 р., Галич, Переворськ та Ярослав до 1351 р.

Значне поширення магдебурзького права припадало на кінець панування Казимира III, тобто на другу половину XIV ст.Власне до цього періоду належить відома грамота Казимира III про надання Львову магдебурзького права (17 червня 1356 р.). Однак, вона була не так локаційною, як релокаційною, тобто нею не запроваджувалось у місті німецьке право, а лише підтверджувалось.

«1666 р., 17 травня, м. Варшава. Підтвердна грамота короля Яна Казимира привілею С. Замойського та перетворення с. Винники на місто на магдебурзькому праві

В ім’я Боже амінь.

На вічну пам’ять про справу. Ян Казимир, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, самогітський, лівонський, смоленський, чернігівський, а також шведський, готський, вандальський дідичний король.

Сповіщаємо цим нашим листом усім і кожному, кого це має цікавити.

Нам подали від імені шляхетного Стефана Замойського уклінне прохання про наш дозвіл на фундування і влаштування містечка у його власному спадковому селі Винниках…

…ми даємо й дозволяємо цим у згаданому містечку, званому Винниками, запровадити магдебурзьке право для вільного користування ним усіма у встановлених границях містечка й назавжди переводимо його з польського права на міське право, що зветься тевтонським чи магдебурзьким у всій його протяжності, що даємо і дозволяємо, а також усуваємо зі згаданого містечка усі земські права, як би вони не називалися й від кого б не походили…

А магістрат цього містечка Винники має повне право судити всі як цивільні, так і кримінальні справи, крім смертних вироків, викрадання, вбивства, скалічення членів, отруєння і всіх подібних судових випадків, у межах і границях цього містечка відповідно до тевтонського права.
Вибори ж у цьому містечку у всі роки, скільки їх буде відпущено фундаторові цього містечка, а потім за його спадкоємців і власників, мають відбуватися на свято святого Івана Хрестителя, і на них мають вибирати одного бурмистра й чотирьох райців, яких має вибирати й затверджувати згаданий фундатор, а війта призначати, й у всі роки в це свято так вільно має чинити фундатор.

На знак вірності чого підписуємо нашою рукою і стверджуємо королівською печаткою.

Дано у Варшаві дня 17 місяця травня року Божого 1666, нашого польського і шведського королювання 18 року.
Ян Казимир король. Місце великої канцелярської печатки. Звірено з записом»

Ян II Казимир Ваза (22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер), король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської.

До обрання на польський престол був кардиналом. Обраний за підтримки Б. Хмельницького, всі свої зусилля спрямовував на придушення Української революції. Майже все правління Яна Казимира пройшло у безперервних війнах. У 1649, 1651, 1653 рр. особисто очолював посполите рушення на Україну.

Своїм універсалом від 6 липня 1649 р. позбавив Б. Хмельницького влади і затвердив гетьманом С. Забузького. Однак після фактично програної битви під Зборовим змушений був 18 серпня 1649 р. укласти з Б. Хмельницьким мирний договір. У червні-липні 1651 р. завдав тяжкої поразки українській армії під Берестечком. У жовтні-грудні 1653 р., блокований під Жванцем, уник остаточного розгрому завдяки зраді хана.

Коли Польща зазнала воєнної поразки у війні з українсько-шведсько-бранденбурзько-семигородською коаліцією (1655—1657 рр.), врятувався з критичного становища, пообіцявши польський трон після своєї смерті московському цареві. Цим забезпечив укладення перемир’я з Росією, яке, в свою чергу, розвалило антипольську коаліцію. В 1663— 1664 рр. разом з правобережним гетьманом П. Тетерею зробив останню спробу повернути під владу Речі Посполитої Лівобережну Україну. Після смерті дружини зрікся престолу і виїхав до Франції, де дістав у довічне користування абатство Сен-Жермен-де-Пре.

 Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім.І.Франка, депутат ВМР 

Фото: