З початку воєнної інтервенції Росії до України, а саме – анексії Криму, Росія намагалася історично обґрунтувати свої претензії на частину України. Серед таких «обґрунтувань» – зокрема теза Володимира Путіна про «Новоросію».
Відомо, що існувало 4 адміністративно-територіальних утворення, в назві яких був присутній термін «Новоросія»:
• «перша» Новоросійська губернія (1765-1783 рр.);
• «друга» Новоросійська губернія (1796-1802 рр.);
• Новоросійське генерал-губернаторство (1802-1822 рр.);
• Новоросійське і Бесарабське генерал-губернаторство (1822-1874 рр.).
Новоросія — російська назва частини території Північного Причорномор’я, що включала землі, які раніше належали до Війська Запорозького Низового та Кримського ханства, включенні до складу Російської імперії у 18 ст.
Назва Новоросія частіше за все використовувалася, як синонім Новоросійської губернії.
Новоросійська губернія — назва 2-х адміністративно-територіальних одиниць Російської імперії, які існували на території Північного Причорномор’я в проміжок часу (1764–1783) та (1796–1802) відповідно. У 1764 р. на козацьких землях створено Новоросійську губернію з центром у Кременчуку. Губернія проіснувала 19 років. 1796 р. Новоросійську губернію було створено удруге. Центром нової адміністративної одиниці став Катеринослав (нинішній Дніпропетровськ, заснований у 1777 р. на місці козацьких поселень). За наказом Павла I у 1796 р. місто було перейменоване в Новоросійськ. Проте вже в 1802 р. Олександр I повернув йому початкове ім’я — Катеринослав.
Територія губернії охоплювала сучасні: Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську, більші частини Одеської і Донецької областей, центральну частину Луганської області та Кримський півострів.
У 1802-му Новоросійська губернія була остаточно ліквідована, проіснувавши 6 років. Її розбили на три менших губернії — Херсонську, Таврійську та Катеринославську, які увійшли у склад новоствореного Олександром I Новоросійського генерал-губернаторства. Склад генерал-губернаторства кілька разів змінювався — з нього виключалася і потім включалася Катеринославская губернія, була додана Бесарабська область (пізніше — губернія).
1822 р. генерал-губернаторство стало називатися Новоросійським і Бесарабським.У січні 1874 р. воно було скасоване. Центрами Новоросійського та Новоросійського і Бесарабського генерал-губернаторств були послідовно міста Катеринослав (1802-1803 рр.), Миколаїв (1803-1805 рр.), Одеса (1805-1874 рр.).
Новоросія, тобто «Нова Росія» — це данина тодішній моді. За цим принципом називали свої колоніальні володіння розвинуті європейські держави. Так з’явилися Нова Англія, Нова Каледонія, Нова Зеландія і т.д.
Населення цього краю (а це переважно – українці), не підозрювали про те, що вони живуть у Новоросії, і продовжували іменувати свої землі на старий лад —Україною, Запоріжжям або Кубанню.
З 1874 р. не існує жодних адміністративних одиниць з терміном «Новоросія» у своїй назві.
З 20-их років XX ст. термін «Новоросія» майже не використовується, замість нього вживається Південна Україна.
У квітні 2014 р. президент Російської Федерації Путін, заявив: «Питання в тому, щоб забезпечити законні прави й інтереси росіян і російськомовних громадян південного сходу України. Нагадаю, що це ж, користуючись термінологією ще царських часів, є Новоросія. І оцей ось Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в царські часи. Це – всі ті території, які були передані в Україну у 20-ті роки радянської владою…А російський народ там же ж залишився. Так, сьогодні вони – громадяни України, але вони повинні бути рівноправними громадянами своєї держави».
Харків узагалі ніколи ніякою «Новоросією» не був. Це Слобожанщина. Як і крайня північ Донеччини й уся північна частина Луганщини. Водночас із Новоросійською на півдні Гетьманщини Катерина створила ще й Слобідсько-¬Українську губернію і столицею її став Харків.
«Великому знавцю» історії та географії Путіну, слід розібратися добре: що ж за народ мешкав у «Новоросії» у царські часи?
Як зазначає Н. Полонська-Василенко, загальна чисельність жителів Півдня станом на 1796 р. становила 1 млн осіб. Українців серед них було понад 70%. Протягом ХІХ ст. в результаті природного приросту, масових міграцій з Правобережної, ЛівобережноїУкраїни, російських губерній і розселення зарубіжних колоністів чисельність населення Південної України різко збільшилася. За даними Всеросійського перепису 1897 р., у Катеринославській, Херсонській і Таврійській губерніях було 6295,1 тис. жителів. Але матеріали перепису свідчать, що етнічний склад населення регіону кардинально не змінився, домінуючим етносом все-таки залишався український, хоча як іраніше, регіон був багатонаціональним.
Термін Новоросія почали використовувати проросійські сепаратисти. Московський холуй (по сумісництву депутат від Партії регіонів у ВР) Олег Царьов планував за допомогою місцевих «референдумів» (на подобі кримського) створити «нову федеративну республіку Новоросія» на території 8 областей України — Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської та Одеської.
Путін та його лакеї в Україні (члени та прихильники Партії регіонів та КПУ) не змогли розколоти Україну. Їхні плани щодо створення Новоросії провалилися.
Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка
Фото: