«Ким міг бути основоположник мазохізму? Тільки одним з нас» — Винничук — Стаття — Публікації

Publ
admin

Юрій Винничук«Недаремно Захер-Мазох писав, що він чується русином. Ким міг бути основоположник мазохізму? Тільки одним з нас», — таку точку зору висловив у своїй статті у «Високому Замку» письменник Юрій Винничук.

Є дві нації у світі, котрі всю історію свого народу намагаються представити тільки як історію народу гнаного, вічно битого й упослідженого. Обидві ці нації аж хизуються своєю непорочністю і розцяцькованою цнотою, своєю зразковою добротою, ліричністю, а особливо – своєю беззубістю, бо ж ніколи нікого не завойовували, не загарбували, а завше тільки оборонялися. Обидві нації схибнулися на своїй древності… Тими двома націями є жиди і українці. І ті, й інші возвели мазохізм до якогось державного рівня. Страждання, шморгання носом, посипання голови попелом і постійне скигління одних перед Стіною Плачу, а інших перед Руїною – стало вже життєвою кармою і одною з умов існування…

Недаремно Захер-Мазох писав, що він чується русином. Ким міг бути основоположник мазохізму? Тільки одним з нас. Бо тільки нам подобається бути народом-мучеником, народом-страдником. Хто ще й досі чекає свого Мойсея? Ми, українці. Інші народи самі, інколи наосліп, а таки виходили і виходять з пустелі. Але ми не підемо наосліп. Бо ми знаємо, що має прийти Мойсей і повести нас за собою.

Якийсь цивілізованіший народ міг би збирати кошти на культурне відродження. Але нам це не зрозуміле. Ми збираємо кошти на пам’ятники. І що тих пам’ятників більше, то краще. І дарма, коли замість нового бовдура Леніна ставлять нічим не ліпший бовдур Шевченка. Головне – добилися свого. Місце кам’яних солдатів у касках займають кам’яні вояки в мазепинках. Одне, що їх ріднить, – це однаково тупий вигляд обличчя…

Десь там, на гнилому Заході, героїчні пісні звучать лише у свята. Але в нас, коли цьоця Стефа вітає вуйка Міська з іменинами, то конче «Червоною калиною”. Вуйко Місько натомість поздоровить цьоцю тим, що вона «Ще не вмерла”… Якось у Винниках я побачив похоронну процесію. Попереду несли хоругви і синьо-жовті прапори. Одні люди були вбрані у вишиванки, інші – в однострої УПА. Помітивши знайомого, я спитав, кого ховають. «Та то такий один чоловік… Ти його не знаєш”, — відказав той. «Може, він був героєм?” — поцікавився я, дивуючись з кількості прапорів. «Так щоб героєм, то нє, але щирим українцем був”. Золоті часи настали. Досить бути щирим українцем, і урочисті похорони забезпечено.

 Юрій ВИННИЧУК

Винники Plus  за матеріалами: wz.lviv.ua, фото: tsn.ua

Читайте також:

 Публікації
 Винники
 Cпорт

Related Post