Багато процеси в глибинах океану і на його поверхні кидають виклик вченим, які досі не знайшли для них чіткого пояснення
Наша планета настільки ж загадкова і не вивчена в багатьох відносинах, як і космос. Людина намагається підкорити Марс, при цьому навіть не підозрюючи, що діється на його власній планеті.
Багато процеси в глибинах океану і на його поверхні кидають виклик вченим, які досі не знайшли для них чіткого пояснення. У сьогоднішній добірці ми розповімо вам про чотирьох найзагадковіших місцях нашої планети, що увійшли в т. н. Пояс диявола, куди входять Бермудський трикутник, Море диявола, Гібралтарську клин, Афганська аномальна зона і Гавайська аномалія. Чому про чотирьох? Тому що про Бермудському трикутнику ми вже не раз писали.
На території Пояса Диявола зазнають краху кораблі і літаки, у людей підвищується тривожність, багато сходять з розуму. Гіпотеза зв’язку між п’ятьма аномальними зонами належить гидробиологу Айвену Сандерсону (1968 р).
Разюче наступне:зони рівновіддалені один від одного на 72 градуси і розташовані на 30 градусі Північної півкулі Землі.
По мірі того як на глобусі наносилися все нові і нові місця зникнення людей і суден, кожен район набував форму овалу або ромба з однаковим для всіх нахилом на схід.
Море диявола. Ця велика аномальна зона, що представляє собою трикутник з вершинами на островах Хонсю, Лусон і Гуам, знаходиться на південний схід від Японії. По суті, це Тихоокеанський аналог Бермудського трикутника (його так і називають — «Японські Бермуди»), який свої таємниці поки що відкривати не збирається.
Страшну назву цієї аномальної зони не випадково — одна присутність в Море диявола породжує пригнічений стан життя. Зафіксовано ряд свідчень, що підтверджують це. У 1978 р. учасник рейсу китобійної бази «Владивосток» Б. В. Устименко успішно займався проращи – вирощування насіння пшениці.
Проте до його превеликий подив, у момент проходження Моря диявола, насіння взагалі відмовлялися проростати.Вони набрякали, лопалися, з них витікала біла маса, але не з’явилося ні одного паростка.
Люди в цьому районі відчувають себе розбитими, млявими, а мореп – лаватели стверджують, що в цьому районі не видно китів, дельфінів і альбатросів.
Точна причина виникнення Моря диявола досі не відома. Японські рибалки бояться навіть розмов про це місце. Деякі сміливці наважуються вийти туди на ловлю риби.
Перші повідомлення про дивні зникнення людей і суден у цьому районі просочилися в газети ще в далекому 1896 р. Тоді всі дізналися про кілька риболовецьких суднах, які не вер – нулись додому. Було проведено розслідування, але слідів катастроф не було виявлено.
З 1950 по 1954 р. в цьому невеликому море зникло дев’ять суден, що дуже стурбувало японський уряд. Причому цього разу це були не малі селянські човна, а великі гру – ві та військові судна.
За свідченнями, під час зникнення завжди стояла прекрасна безвітряна погода. Тільки одне з цих суден встиг послати сигнал SOS, інші ж раптово зникли з екранів стежать за ними моніторів.
При цьому один зі зниклих військових кораблів, есмінець «Сила сонця», був оснащений новітнім електронним обладнанням і був здатний виявляти рухомі предмети розміром трохи більше корови на відстані 200 км.
Військові, звичайно, дуже стривожилися, т. к. в зв’язку з зникненням есмінця під загрозою опинилися багато секретні розробки. Корабель шукали більше місяця, перевіряючи кожен квадратний метр морської поверхні, але безуспішно. У результаті посилених пошуків було знайдено, лише кілька уламків, однак людей не виявити не вдалося.
Японський уряд покладав великі надії на дослідне судно «Кайома-ру», яке за допомогою своїх приладів повинно було обстежити морське дно, знайти затонулі судна і внести ясність у ситуацію з дивними зникненнями.
Але цим планам збутися не судилося. 11 серпня «Кайомару» вибухнуло в 6 км від берега на очах у багатьох очевидців.За висновком експертів, виною всьому став підводний вулкан, після чого цей район був оголошений небезпечною зоною.
На даний момент Море диявола забрало понад 700 життів на борту японських військових кораблів. Те, що викликало їх зникнення, залишається таємницею донині.
Гібралтарську клин — велика аномальна сухопутна зона в Алжирі. Підстава цієї аномальної зони пролягає в піщаній пустелі Великий Західний Ерг (плато Ерг-Игиди), а край вузькою смугою тягнеться у бік Гібралтарської протоки.
На безкрайніх просторах пустелі час від часу раптово виникає дивний леденить душу свист незрозумілого походження. В абсолютній тиші спочатку зароджується тихий шелестить звук.
Він лунає одночасно з усіх сторін, так що неможливо визначити його джерело. То здається, що він ллється з неба, немов до піднімається з-під землі, то летить звідкись збоку, одночасно зліва і справа. Шелест поступово наростає, починає змінювати тональність, звучить на різні лади.
Поступово він переростає в гучний пронизливий свист. Цей свист викликає спочатку почуття неясної тривоги, потім занепокоєння посилюється і через якийсь час людини охоплює тваринний жах, що змушує його в паніці бігти, не розбираючи шляху, аби втекти від цього моторошного звуку.
Фатальний свист може тривати годинами, зводячи людей з розуму, а потім припиняється так само раптово, як і почався. Що характерно — він подібним же чином діє і на тварин. Наприклад, коні перестають слухати своїх сідоків, скидають їх і мчать геть.
Припиняється ця жахлива какофонія миттєво і може повторитися не раніше ніж через місяць або два.
Достовірної гіпотези, яка могла б пояснити походження таємничого свисту, запропоновано ще не було. Очевидно, що в самому свисті присутній інфразвук — саме він викликає панічний стан у людей і тварин.
Але інфразвук не чутний для людського вуха, він безпосередньо впливає на психіку. А ось звідки береться сам свист, що або хто його видає — це велика загадка. Можливо, саме такий звук описувався в давньогрецькій літературі (наприклад, в «Одіссеї» Гомера), коли велися оповідання про морських сирен, своїм голосом зводять з розуму мореплавців.
Ця аномальна зона не так згубна, як інші місця Пояса Диявола, на її рахунку немає людських жертв. Або, принаймні, ніхто не вів статистику. Можливо, тому її вивченням поки ніхто всерйоз не займався.
Афганська аномальна зона. На даний момент залишається малодослідженою. Причин на це кілька. Афганістан є однією з найбідніших країн світу, тому коштів на подібні екзотичні дослідження виділити він не в змозі.
Афганістан є частиною ісламського світу, з великим упередженням ставиться до закордонним дослідженням на своїй території. Третя причина полягає в тому, що з 1978 р. Афганістан не вибирається з громадянської війни, загострення військовими конфліктами з країнами заходу.
У таких умовах дослідження аномалії не здається скільки-небудь цінним для цієї країни, є більш нагальні завдання.
За розповідями очевидців, у цій місцевості часто можна спостерігати появу НЛО. Вигляд у об’єктів може бути різним — зустрічалися і дископодібні НЛО сріблястого кольору, і вогненно-червоні кулі, і білі довгасті капсули. Прямої агресії з боку цих об’єктів не спостерігалося, вони швидше вели спостереження за даною місцевістю. Проте сама їх поява викликає паніку.
На основі зібраних нечисленних свідоцтв були висунуто кілька версій щодо подій, які відбуваються в Афганській аномальній зоні.
1. Долина була колишнім полігоном для випробування секретного зброї, і все, що в ній спостерігається — залишкові явища цих випробувань.
2. В долині і в даний час періодично проводяться випробування новітньої зброї афганськими військовими.
3. Долина є найпотужнішою геопатогенною зоною, і це пов’язано з якимись невивченими природними явищами.
4. В долині робив посадку НЛО, можливо інопланетного походження.
Гавайська аномальна зона, що знаходиться на північ від Гавайських островів.
Вона не так відома і популярна, як інші зони Пояса Диявола. Можливо, якщо б Сандерсон не обчислив її місцезнаходження теоретичним шляхом, на неї так і не звернули б уваги.
Ця ділянка Тихого океану довгий час не був помічений у якихось особливих «злодіяння», і ніяких гучних подій у цій зоні не відбувалося. І тільки після відкриття Сандерсона до цієї ділянки стали придивлятися дослідники.
Унікальна особливість Гавайської аномальної зони була знайдена: не так давно виявилося, що для цього місця характерно найбільш часте виникнення блукаючих хвиль-вбивць.
Справедливості заради треба сказати, що такі хвилі-вбивці зустрічаються і в інших точках світового океану. Але найбільша їх кількість припадає саме на Гавайську аномальну зону: протягом одного місяця тут може бути зафіксовано до п’яти-шести таких хвиль, в той час як за такий же період у всьому світовому океані їх утворюється не більше трьох-чотирьох.
Сам феномен хвиль-убивць (інші назва: блукаючі хвилі, хвилі-монстри, білі хвилі, збожеволілі хвилі) був відкритий відносно недавно, років 30 тому. Так стали називати гігантські хвилі, висота яких може досягати 40 м.
Раніше океанологія категорично стверджувала, що хвиль висотою понад 21 м в природі бути не може. Спростували цей постулат радарні супутники ERS-1, і ERS-2. Саме вони і виявили в процесі моніторингу поверхні світового океану ці дивні, що йдуть в розріз з класичними уявленнями про водної стихії освіти.
Для них характерна дивна особливість. Ці хвилі рухаються по поверхні океану в довільному напрямку, незалежно від течій і напрямку вітру. Довжина таких хвиль становить, як правило, близько 1 км.
Для них характерно також те, що висота їх по краях не зменшується поступово, поступово сходячи нанівець, а різко спадає. Тобто це виглядає так, ніби з моря рухається прямокутний багатоповерховий будинок з води. З часом хвиля розтрачує свою страшну енергію і сходить на немає.
Блукаюча хвиля має величезну масу. Поверхня, на яку вона обрушується, відчуває колосальний тиск, що досягає 120 т на 1 кв. м. Навіть потужніше судно, зіткнувшись з такою громадою, може затонути буквально за кілька хвилин.
Хвилі-вбивці не раз ставали «діючими особами» в художніх фільмах. В їх основу лягли реальні події, що описують кораблів, які зіткнулися з блукаючими хвилями. Відкриття феномену хвиль-вбивць пролило світло на деякі незрозумілі зникнення морських судів у різних частинах світового океану. Але ось природу самих блукаючих хвиль розкрити поки так і не вдалося, вони досі залишаються великою загадкою.
Звичайно, існують деякі гіпотези щодо їх походження. Але вони на даний момент ще не досить підкріплені фактичними дослідженнями.
Дослідити хвилі-вбивці представляється досить складним, оскільки неможливо передбачити, де і коли вони виникнуть.
В цьому відношенні Гавайська аномальна зона представляє великий науковий інтерес. Адже саме тут блукаючі хвилі зустрічаються найчастіше, і, отже, з’являється більше можливостей вивчити їх.