Гуглевич Аркадій (1876 р. — 1961 р., м. Винники) — священик УГКЦ, громадський діяч, піонер кооперативного руху в Галичині.
Після висвячення (поч. 1900-их рр.) одержав парохію в с. Хмелиська, повіт Скалатський на Тернопільщині. Був сотрудником при старенькому хворому священику. Тут заклав першу церковно-громадську крамницю. 1918 р. — адміністратор церкви Св. Миколая у с. Ганачівка та у с. Селиськах Перемишлянського повіту. 1930-ті рр. — священик у с. Біле Перемишлянського повіту. За його ініціативи і матеріальної підтримки тут було збудовано Народний дім.
За свою душпастирську діяльність був відзначений багатьма церковними нагородами. Польська влада переслідувала о. Аркадія за його патріотичні вчинки і переконання; неодноразово арештовувала і ув’язнювала.
Похоронений на Винниківському цвинтарі (могила знаходиться поряд з могилами професора Миколи Полєка і живописця Миколи Федюка).
Отець Аркадій Гуглевич мав семеро синів і дочок (двоє синів були священиками, перебували в сталінських концтаборах).
Син Роман (28. 11. 1907 р., с. Хмелиська, Тернопільщина — 26. 12. 1993 р., Нью-Йорк) — юрист, фінансист, громадський діяч. Удостоєний Шевченківської премії свободи (1972 р.). Закінчив Бережанську гімназію (1926 р.), правничий факультет Львівського університету (1931 р.). Працював (1931—1944 рр.) адвокатом у Перемишлянах, Бірчі, Яворові, Золочеві, Самборі, Лінці (Австрія; 1946—1949 рр.). У Перемишлянах — заступник голови «Просвіти». 1946—1949 рр. — президент Української асоціації взаємодопомоги.
Від 1955 р. — громадянин США. Студіював у Нью-Йоркському університеті. Друкувався в українській пресі. Президент Комітету об’єднаних українських організацій, обіймав відповідальні посади в Українському Конгресовому комітеті Америки.
Син Данило (21. 03. 1910 р. — 19. 02. 1983 р., м. Винники) — священик УГКЦ, в’язень більшовицьких концтаборів (був засуджений на 10 р.). 1930-ті рр. — катехит Української приватної школи ім. митрополита Андрея Шептицького в Бережанах. У середині 1940-их рр. — священик у Рудках на Самбірщині. Зазнав переслідувань і ув’язнення. Після звільнення з тюрми працював у підпіллі.
Похоронений на Винниківському цвинтарі, поряд з батьком.
Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка