Доцент ЛНУ ім. І. Франка Байцар Андрій продовжує серію публікацій з історії та географії Винник.

Габсбурзька монархія, що утворилася в XV-XVI ст., являла собою багатонаціональну державу, що включала у свій склад німецькі, слов’янські й угорські землі Центральної Європи. У результаті першого поділу Речі Посполитої в 1772 р. до численних володінь Габсбургів додалися ще польські й українські землі.

Невдачі Австрії у двох великих війнах (війна за Селезію з Пруссією та Семилітня війна проти Пруссії (1756 – 1763 рр.) зробили для правлячих кіл очевидною невідкладність реформ. Ці реформи, що здійснені під час правління Марії-Терезії (1740 – 1780 рр.) та її сина Йосифа II (1780 – 1790 рр.), досить характерні для політики «освіченого абсолютизму».
Частково ще за правління Марії-Терезії, і особливо за правління Йосифа II, в імперії був проведений ряд заходів, що значно обмежили привілеї католицької церкви: закриті численні монастирі, проведена часткова секуляризація церковних земель, єзуїти вигнані з австрійських володінь.

У 1782 р. уряд Йосифа ІІ ліквідував особисту залежність селян у Галичині, Чехії, Моравії, Угорщині та замінив панщину і натуральні повинності грошовою рентою. У межах цих заходів землевласникові заборонялося вимагати від селянина більше трьох днів панщини на тиждень, або 156 днів на рік (для найбідніших селян встановлювалася ще менша панщина); суворо обмежувалися додаткові повинності на користь землевласника; закон надавав селянинові право обробляти свій наділ, а також такі особисті свободи, як право одружуватися без дозволу пана, переходити на інші наділи, звертатися зі скаргами на свого пана до суду.

Перший опис Винник, часів австрійського панування, відноситься до 1783 р. Інші описи датуються  1785 р., 1786 р. і 1797 р. Їх було знайдено М. Влохом у віденських архівах. 1785 р. — акти: « Найвище розпорядження для Комісії Двору в справі знесення панщини», «Знесення панщини і розділення землі. Договір цісарсько-королівських камеральних дібр Винники в Галичині» (ці акти  стосуються роздачі землі селянам і одночасного знесення панщини у Винниках).

У 1786 р., у Ляйпцігу, виходить книга  Франца Кратера «Листи про теперішній стан Галичини» (подана розповідь про фабрику тютюну у Винниках; на стор. 38).
Опис Винник з 1797 р. подає управитель Антон Фрік.

У розділі «Хроніка тютюнової фабрики у Винниках» М. Влох подає камеральні акти починаючи з 1779 р. і по 1848 р.

Всі ці матеріали (тексти описів) були опубліковані М. Влохом у його збірнику.

Важливі дані по географії та історії Винник містяться у  Географі́чному  словнику Королі́вства Польського (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich).

Це — 15-томна енциклопедія-довідник, видана наприкінці XIX ст. польським географом, редактором часопису «Wędrowiec», магістром фізико-математичних наук Варшавського університету Філіпом Сулімєрським; магістром фізико-математичних наук Варшавського університету Броніславом Хлєбовським, а також землевласником, кандидатом дипломатичних наук Владиславом Валєвським. Праця вийшла завдяки пожертвам Вітольда Згленіцького та коштам, зібраним за посередництва каси імені Юзефа Мяновського.

Цей «Географічний словник» є джерелом для вивчення історії та географії Центрально-Східної Європи.

Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країн) був виданий у Варшаві у 1880 – 1902 рр. і складався з 15 томів. У томі XIII (Warmbrun — Worowo, 1893, 960 s)  є відомості про Винники.

Ось як пише про «Географічний словник» М. Влох у своєму збірнику: «Дехто вважає «Географічний словник» монументальною працею в польській науці. Немає сумніву, що та праця велика об’ємом (15 великих томів), та, на жаль, не всі  подані там відомості правдиві, а деякі навіть фальшиві, сфабриковані з розмислом для збільшення польського стану посідання коштом українського, тому до цієї праці треба підходити обережно. Щоб не бути голословним, цитуємо для прикладу статтю про Вайнберген, колишню німецьку колонію у Винниках…» (дальше йде розповідь про фальшування статистики населення Вайнбергену і т.п.).

Цікаві відомості про Винники містяться у праці Станіслава Шнюр-Пепловського «Галіціана. 1771 –1812» (1896 р.,  ст. 112).

Станіслав Шнюр-Пепловський (1859 –1900 рр.) — за освітою правник, за покликанням журналіст та історик Львова. Наслідком систематичної праці з історичними джерелами було видання численних статей та 21 книги (за 8 років). Підбір тематики, легкість пера, доступна жива мова зробили Шнюр-Пепловського неперевершеним популяризатором галицької історії. Найвідоміші праці: «З минулого Галичини. 1772–1862» (1894–1895 рр.), «З тайного архіву» (1896 р.), «Картини з минулого Галичини. 1878 –1841» (1898 р.). Покінчив життя самогубством.

Короткі згадки про Винники у польській літературі подавалися у так званих путівниках по Галичині і Львову. У путівнику «Przewodnik po zdrojowiskah i mejscowosciach klimatycznych Galicii» (Львів, 1912 р.) на стор. 222 знаходимо відомості про Винники. Одним із співавторів був доктор Тадеуш Прашіль — відомий лікар-бальнеолог, власник лічниці в Трускавці. Працював також у шпиталі Червоного Хреста у Львові.

Автором понад 150 путівників, в тому числі по Львову та Галичині, був Мечислав Орлович.

Мечислав Орлович (17 грудня 1881 р., Комарно — 4 жовтня 1959 р., Варшава) — доктор права, польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму. Випускник Університету Яна Казимира у Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка). Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національний олімпійський комітет у Польщі (з 1930 р. був його віце-президент).

Деякі  путівники Мечислава Орловича:

• Ilustrowany przewodnik po Galicyi. —  Lwоw, 1914.(опис Винник стор. 121).
• Ilustrowany przewodnik po Lwowie. — Lwów, 1920.(опис Винник стор. 126).
• Ilustrowany przewodnik po Lwowie. — Lwów, 1925.(опис Винник стор. 242).

Згадки про Винники зустрічаємо у праці галицького політичного діяча і журналіста Івана Гладиловича «Зміни краєвиду в землі Львівській з половини XV до половини XX сторіччя. Львів, 1931.» (пол. мовою). На стор. 417 подано опис Винник і дату першої згадки про місто – 1410 р.

Іван Гладилович (1901 — 1945 рр.) — у 1920-х рр. діяч студентської католицької молоді, член проводу Союзу Гетьманців-Державників і з 1932 р. редактор цого органу «Хліборобський шлях». У  1935 —1939 рр. член проводу Фронту Національної Єдності і співредактор щоденної газети «Українські вісті». Опублікував ряд праць з історії Галичини.

                                                   Далі буде

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР

Фото: Історико-краєзнавчого музею м. Винники