Гравець ФК «Рух» Винники Юрій Гусаківський доклав чимало зусиль для здобуття винниківською командою всіх трофеїв у 2012 році.

Вагомий вклад футболіста у тріумф винниківської команди оцінили і тренери, і вболівальники, і футбольні функціонери. Бо ж недарма саме він отримав почесний титул найкращого футболіста минулого року у Львівській області.

Саме з цього, такого приємного і для самого Юрія, і для місцевих уболівальників факту, й розпочав розмову Володимир Гаврилів.

— Я Вас, Юрію, ще раз вітаю з командним і особистим досягненнями. Чув, що Ви охарактеризували свій титул найкращого футболіста Львівщини минулого року, як «іронію долі».

— Дуже дякую за вітання. Звичайно, мені дуже приємно, що так високо оцінили мої заслуги. А чому згадав про іронію долі? Річ у тому, що мене перший раз визнали кращим футболістом сезону за мою кар‘єру. І трапилося це тоді, коли з волі тренера я змінив свою позицію на полі. Адже все професійне життя я був на позиції опорного півзахисника. А лише змінив її й одразу ж отримав такий приємний титул. Чи це не іронія долі?

— А як розпочинався Ваш шлях у футбол?

— Перші кроки я зробив під керівництвом відомого тренера Ігоря Польного, займаючись у ДЮСШ-4. Згодом перейшов у СДЮШОР «Карпати», де моїм тренером став легендарний у минулому львівський футболіст Ярослав Кікоть. Там займався разом із нині знаними футболістами Андрієм Кікотем, Миколою Грештою, Юрієм Паньківим, Володимиром Ференцем та іншими.

Після закінчення цього навчального закладу трішки виступав у чемпіонаті нашої області. Але отримав запрошення від тернопільської «Ниви», яка й сьогодні є колективом другої ліги. Там провів п‘ять чудових років. У нас були дуже добрі умови для тренувань і виступів. Умови особистого контракту також мене влаштовували. Провів багато поєдинків, виступав чи не в кожному місті нашої країни. У кубкових поєдинках виступав і проти вищолігових команд («Чорноморець», «Таврія»). Та отримав запрошення від вищолігового тоді «Нафтовика» з Охтирки. Поїхав туди з Андрієм Кікотем. Його взяли, а я травмувався.

На лікування пішло три місяці. У «Ниві» також не погодилися чекати, допоки я вилікуюся й наберу потрібну фізичну форму. Тому опинився поза межами професійного футболу.

Але надійшло запрошення від команди з м. Рава-Руська. З цим колективом здобув чимало перемог. Також виступав у Польщі. А ще два рази ставав чемпіоном Івано-Франківщини у складі «Карпат» із Коломиї. Так що це не перший мій чемпіонський титул. До речі, там виступав разом із Миколою Грештою та Андрієм Баглаєм.

— Минулорічний сезон запам‘ятався винниківським уболівальникам не лише гучними здобутками їхньої команди, але й справжнім шоу, яке розіграв на нашому стадіоні представник «Карпат» із Кам‘янки-Бузької. Чи часто траплялися подібні випадки під час Ваших виступів?

— Обласні чемпіонати дуже цікаві. Але від таких скандалів і бійок не застрахований ніхто. Тому такі випадки трапляються… Коли виступав у Коломиї, то, пригадую, під час матчу вболівальники так побили арбітра, що його відливали водою, приводячи до тями…

— А як Ви потрапили у «Рух»?

— Керівництво винниківського клубу шукало можливості, щоб підсилити гру колективу. Адже Григорій Козловський поставив завдання здобути всі можливі трофеї чемпіонату Львівської області. З цікавою пропозицією та запрошенням звернулися й до мене, інших гравців. Зваживши все, я вирішив допомогти. Тепер тішуся, що виконали поставлене завдання, здобули чимало перемог і титулів. Зараз готуємося до нового сезону, прагнемо довести, що минулорічний успіх «Руху» був невипадковим.

— Чи виконані всі умови Вашого контракту?

— Так. Президент «Руху» Григорій Козловський – людина слова. Я перебував у багатьох командах. Є президенти, які шукають можливість заощадити кошти за рахунок гравців. У Винниках цього немає. Григорій Петрович виконує всі наші домовленості, створив чудові умови для тренувань і виступів. Щоб не трапилося, він відвідує кожну нашу гру, завжди підтримує, вміє порадити. Тому всі футболісти вдячні йому й намагаються завжди виправдати його довіру.

  Джерело: vynnyky.in.ua