Винниківчани пишаються своїми видатними земляками.

Серед них і видатні вчені, науковці — Орест Влох, Григорій, Тарас та Юліан Кияки.

Кияк Григорій Степанович (3 січня 1910 р., м.Винники — 30 грудня 1987 р., м. Львів) — видатний вчений і педагог в галузі аграрної науки, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР, завідувач кафедри рослинництва і луківництва (1947–1987 рр.).

Дитинство та шкільні роки його проходили в заможній селянській сім’ї Степана і Марії Кияків. У сім’ї було восьмеро дітей. Батьки всім дали спеціальну освіту. Змалку Григорій допомагав поратися у господарстві. Ще з прадідів у Кияків була пасіка і він також полюбив бджіл, сам доглядав невелику пасіку до кінця життя. Він був вихований твердим селянським хлібом. З малоліття засвоїв дві заповіді: перша – власне почуття обов’язку, а друга – потреба у безперервній праці.

У 1930 році закінчив державну українську гімназію у Львові, а в 1934 р. – рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки в Дублянах, отримавши спеціальність інженера-агронома. Після закінчення студій влаштовується позаштатним асистентом класифікатора ґрунтів при кафедрі агрохімії і ґрунтознавства рільничо-лісового факультету Львівського політехнічного інституту.Вивчав ґрунти і сільське господарство Західної України – від Полісся до Карпат. Зібраний матеріал використовує для складання карти ґрунтів заходу України.

З 1936 р. обіймає посаду асистента науково-дослідної станції з освоєння боліт у м. Сарни Рівненської області. Працює над проблемою раціонального сільськогосподарського використання низинних боліт і торфовищ. У 1939 р. захистив у Львівському політехнічному інституті дисертаційну роботу на тему «Вплив сільськогосподарських культур і сівозмін на хімічні й фізичні властивості низинного торфовища» й здобув науковий ступінь доктора технічних наук. Захистив докторат на рільничо-лісовому факультеті Львівського політехнічного інституту. З 1940 р. – доцент кафедри рослинництва агрономічного факультету Львівського політехнічного інституту. У період німецької окупації (1941-1944 рр.) – викладач рослинництва і луківництва на фахових сільськогосподарських курсах у Дублянах. Зберіг від вивезення до Німеччини цінний посівний матеріал – 200 місцевих форм і сортів сільськогосподарських культур. У 1942 р. був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (математично-природничо-лікарської секції). У 1944 р., після звільнення Львова від гітлерівської окупації, завідує кафедрою загального землеробства і рослинництва Львівського політехнічного інституту.

У 1945 р. ВАК Міністерства вищої освіти СРСР, на підставі захищеного за Польщі докторату, присуджує Г. С. Кияку науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук і присвоює вчене звання доцента.

У 1949 р. присвоєно вчене звання професора, а у 1951 р. обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР. У 1956 р. в Харківському сільськогосподарському інституті успішно захистив докторську дисертацію на тему «Яра пшениця в західних областях УРСР» з присудженням наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук.
Невтомну наукову працю, педагогічну роботу вчений поєднував з роботою за сумісництвом завідувача відділу рослинництва Інституту агробіології Академії наук УРСР. У 1964 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР». Був членом сільськогосподарської секції Комітету з Державних премій УРСР в галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР.

Він виплекав високоврожайні сорти пшениці ярої Дублянка – 4 та Новоподільська, пшениці озимої Галицька, жита озимого Львівське, ріпаку озимого Дублянський і ріпаку ярого Львівський, бобів кормових Коричневі, тощо. Ріпак сорту Дублянський – один із перших у СРСР, районований у 17-ти областях різних ґрунтово-кліматичних зон – від західних областей до Далекого Сходу. Створені сорти сільськогосподарських культур характерні високою продуктивністю й займали великі площі, здебільшого у західних областях України.
Багато років учений приділяв значну увагу вивченню раціонального використання торфовищ.

У 1970 р. Президія Академії наук УРСР за цикл робіт у галузі рослинництва, селекції та луківництва, нагородили Г. С. Кияка премією ім. В. Я. Юр’єва.

Григорій Кияк – автор близько 200 наукових праць з питань рослинництва, луківництва, селекції та охорони природи, в тому числі підручників, навчальних посібників, восьми монографій, брошур і статей.

Григорій Степанович Кияк був не лише видатним ученим, талановитим педагогом, а й громадським діячем. Його обирали депутатом Верховної Ради колишнього СРСР ІІІ і ІV скликання та депутатом Львівської обласної ради народних депутатів.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, медалями «За трудову доблесть», «За доблесну працю», почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, великою золотою медаллю ВДНГ та чотирма бронзовими медалями ВДНГ.

Влох Орест-Степан Григорович (2 липня 1934 р., м. Винники — 5 травня  2009 р., м. Львів) — засновник і директор Інституту фізичної оптики, був не лише видатним вченим, а й активним громадським діячем, одним із засновників Руху.

У 1986 р. саме завдяки йому було зупинено ланцюгову реакцію на четвертому блоці Чорнобильської АЕС. У Львівському університеті ім. Івана Франка О.Влох заснував кафедру нелінійної оптики, СКТБ «Модулятор», факультет перепідготовки кадрів. З його ініціативи у Львові засновано науково-дослідний Інститут фізичної оптики МОН України, який він очолював до останніх днів. За допомогою ідей Влоха можна було вимірювати відстань до Місяця з точністю до міліметра. Науковця запрошували працювати на секретних заводах. Він був засновником та головним редактором наукового журналу «Ukrainian Journal of Physical Optics», членом редакційних рад наукових журналів («Функціональні матеріали», «Науковий Світ»), членом наукової ради з фізики сегнетоелектриків і діелектриків при АН СРСР та галузевої науково-методичної ради відповідного профілю, організатором наукових конференцій і шкіл, зокрема міжнародних.

Написав понад 550 наукових праць. Також О.Влох був дійсним членом Міжнародного союзу кристалографів та одним із засновників АН Вищої школи України. Він вклав свої знання не лише в усунення наслідків Чорнобильської трагедії, а й у виявлення причин хіміко-токсичного забруднення західного регіону України. Як один із засновників Народного Руху України та народний депутат Верховної Ради України I-го демократичного скликання, був організатором багатьох заходів, спрямованих на підняття національної свідомості українців в період 1988-1991 рр. У своїх виступах він відстоював необхідність відновлення історичної, культурної і духовної ідентичності українців, встановлення добросусідських міждержавних стосунків. 

Серед його нагород — золота медаль ВДНГ СРСР, диплом пошани ВДНГ УРСР, «Нагорода Святого Володимира» АН ВШ України, диплом і срібна медаль «За досягнення в ХХ столітті» (Кембридж, ІВС), Благословенна грамота Патріарха Київського і всієї Руси-України за церковні заслуги перед Українською Православною Церквою Київського Патріархату, орден «За заслуги» III ступеня.

Орест Влох помер 5 травня 2009 р. на 75-му році життя. Його поховали на Личаківському цвинтарі.

Тарас Кияк — «Почесний громадянин міста Винники» фото: Андрій Жук

Кияк Тарас Романович (народився 23 березня 1944 р. у Винники) — український вчений-мовознавець, громадський та політичний діяч, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка, почесний доктор Інституту придунайських країн та Центральної Європи у Відні, народний депутат ВР другого скликання, координатор групи «Конституційний центр», голова міжпарламентської групи «Україна-Німеччина» Верховної Ради України (1995-1998 рр.), один із засновників науково-дослідного Центру буковинознавства, голова Чернівецької обласної організації товариства «Просвіта» (1990-1995 рр.), голова Українського термінологічного товариства (від 2002 р.), один із членів-засновників Демократичної партії України (1990-2003 рр.). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Автор статті 10 (про мову) Конституції України. Автор понад 250 наукових робіт.

Закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (1965 р.) за фахом «Німецька мова та література». У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Количественные оценки мотивированности терминологических единиц». У 1989 році відбувся захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. Тема дисертаційного дослідження: «Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики)»

У Винниках прожив лише 4 перші місяці життя. Далі разом з сім’єю змушений був доволі часто змінювати місце проживання. Це тому, що сім’я була зв’язана з Українським Рухом Опору.

23 серпня 2012 р. сесія Винниківської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Винники».

Кияк Юліан Григорович (народився  25 січня 1946 р. у Винниках — видатний медик, професор, завідувач кафедри сімейної медицини (від 2005 р.).

Закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (1970 р.).
Працював: терапевт Турківської райлікарні Львівської обл. (1970-71 рр.); терапевт (1971-72 рр.), кардіолог міського інфарктного відділення (1972-80 рр.), завідувач кардіологічного відділення (1980-81 рр.) 8-ї клінічної лікарні м. Львова, заочний аспірант кафедри патологічної анатомії Львівського медичного інституту; асистент (1981-82 рр.) кафедри факультетської терапії педіатричного і санітарно-гігієнічного факультетів; асистент (1982-89 рр.), доцент (1989-2001 рр.), професор (2001-2005 рр.), завідувач (від 2005 р.) кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського медичного університету.
Кандидат медичних наук (1979 р.), доцент (1991 р.), доктор медичних наук (2000 р.), професор (2002 р.).

Автор близько 300 наукових і навчально-методичних праць.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР