Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

15 січня 2013 р. виповнюється 131 рік від дня народження Івана Огієнка — видатного Українця, який залишив помітний слід у багатьох сферах діяльності. Навіть в історію він увійшов під двома іменами: як світська особа — професор І.Огієнко, і як духовна особа — митрополит Іларіон.

Його одночасно можна назвати вченим, мовознавцем, істориком церкви, державним, культурним і релігійним діячем, педагогом, поетом, перекладачем. Справжнім подвигом став здійснений Іваном Огієнком повний переклад Біблії українською мовою.

Перший переклад Біблії українською мовою в історії українського народу та його Церкви здійснив у XIX ст. Пантелеймон Куліш. Цей переклад з’явився друком у 1903 р., але в дуже маленькому накладі. В той час норми української загальної літературної мови ще повністю не сформувались, та й методологія перекладу Біблії ще не була на тому високому рівні, на якому вона є сьогодні. П. Куліш намагався зробити найкраще в умовах своєї епохи з огляду на стан української літературної мови та методології перекладу Святого Письма. Другий переклад Біблії в історії українського народу здійснив митрополит Іларіон.

Радянська влада на довгі роки викреслила Івана Огієнка з історії України, з пам’яті українців.

Іван Огієнко народився 2 (15) січня 1882 р. у м. Брусилів (тепер Житомирської обл) у бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків.
У 1911 р. зарахований професорським стипендіатом по кафедрі російської літератури університету Св. Володимира. 1915-1917 рр.— приват-доцент цього університету. 1917-1918 рр. — професор Українського народного університету, що існував паралельно з університетом Св. Володимира (згодом — Київський державний український університет). 1918 р. І. Огієнко — уже засновник і ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету.

За правління Директорії Української Народної Республіки під головуванням Симона Петлюри проф. І. Огієнко став першим міністром освіти в уряді УНР (1918 – 1919 рр.), а пізніше — міністром віросповідань (1919 – 1924 рр.). Він займав цей пост навіть тоді, коли вже уряд Української Народної Республіки опинився в еміграції.

У січні 1919 р. уряд Української Народної Республіки доручив проф. І. Огієнку скласти програму урочистостей на честь Прокламації Акту Злуки України та очолити всі церемонії. Проф. І. Огієнко назначив 22 січня (1919 р.) датою для цих святкувань.

Симон Петлюра, головний отаман армії та Президент Української Народної Республіки був змушений виїхати разом з іншими членами уряду УНР на територію Польщі через військову та політичну ситуацію, яка склалася восени 1919 р. У тимчасовому місці перебування УНР — Кам’янці Подільському — проф. І. Огієнко був призначений Симоном Петлюрою прем’єр-міністром уряду УНР і на цій посаді він фактично керував державним апаратом УНР з листопада 1919 р. до 1920 р.

21 листопада 1920 р. Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми дітьми назавжди полишає Україну, вимушено кинувши напризволяще в Кам’янець-Подільському власну величезну книгозбірню, архів і десятки завершених та розпочатих рукописів наукових праць.

В еміграції у польському місті Тарнові проф. І. Огієнко, тепер призначений міністром віросповідань УНР, спрямував у 1921 р. Запит (підписаний декількома тисячами українців) до Константинопольського Патріарха з проханням благословити автокефалію Української Православної Церкви. Але тоді ця справа не зрушила, бо всі українські землі на той час перебували під окупацією.

Після кількох місяців праці в уряді УНР у Тарнові, він перебирається у вересні 1922 р. до Львова на запрошення професора В. Калиновича. Не знайшовши собі помешкання у місті, І. Огієнко перебрався до Винник.

З 1922 по 1924 рр. Іван Огієнко проживав у Винниках. І.Огієнко підтримував важкохворого Івана Липу і став останнім, хто бачив його живим. Вони разом працювали не покладаючи зусиль задля української справи. Винниківський період у житті І. Огієнка відзначений кількома написаними книжками, підготованим і виданим «Українським стилістичним словником» (1924 р.), а також працею над перекладом Нового Заповіту. У 1922 р. надрукував у Львові переклад Літургії Св. Іоанна Златоуста з грецької на українську мову. У травні 1937 р. у Львові виходить «Новий Заповіт», що є лише частиною головної праці всього життя вченого — перекладу Біблії на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів.

Коли жив у Винниках викладав, завдяки сприянню Андрея Шептицького, українську мову і українську літературу в учительській семінарії, з якої був звільнений за проповідування національної ідеї.

Іван Огієнко згадує: « Часто бувало, що місцева залізничка Винники-Львів через сніговії не ходила, — тоді я, разом з місцевими семінаристами, дівчатами й хлопцями пішки йшли до Львова, поборюючи снігові кучугури… Тоді були молоді сили і працювати науково, і поборювати трудні перепони до цієї праці… У Винниках тоді жив і проф. Іван Калинович, що викладав у тій же Семінарії німецьку мову. Місцева поліція не раз докучала мені…».

У 1924–1926 рр. викладав українську мову і літературу в учительській семінарії у Львові. Від 1922 р дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (Львів).

1926 р. він був запрошений до Православного Богословського Відділу при Варшавському Університеті. Заснував і редагував у Варшаві журнали «Рідна мова» (1933–39 рр.) і «Наша культура» (1935–37 рр.), які сприяли популяризації української культури, виступали проти русифікаторської політики тогочасного керівництва Радянської України.

Уклав і видав «Український правописний словник», «Історичний словник української мови», «Словник мови Шевченка», «Український стилістичний словник» і багато інших. Чеський університет у Брно надав І.Огієнкові за його внесок у дослідження слов’янської культури ступінь доктора філософії.

Нагоду втілити в життя своє кредо «Служба народові — це служба Богові» отримав, висвятившись 1940 р. під іменем Іларіон на архієпископа Холмського й Підляського Автокефальної Православної Церкви в Польщі.

1944 р. І.Огієнко був висвячений на митрополита Української Автокефальної Православної церкви. Відгукнувшись 1947 р. на запрошення громади собору Святої Покрови у Вінніпезі, відновив у ньому випуск журналу «Наша культура», перейменованого згодом на «Віра й культура», і перетворив богословський факультет Манітобського університету на колеґію імені Святого апостола Андрія.

1951 р. владика був обраний митрополитом Вінніпезьким і главою Української Греко-Православної Церкви в Канаді. 1962 р. завершив іще один свій подвиг — понад 30-річну працю над українським перекладом Святого Письма, поширений в Україні лише у 1988 р., із нагоди 1000-ліття Хрещення України.Замовлення на цю титанічну працю отримав ще у 1936 р. від Британського біблійного товариства. Перекладені ним Новий Заповіт і Псалтир видані 1942 р. Стокгольмським товариством для поширення Євангелії в СРСР.

Помер 29 березня 1972 р. у Вінніпезі. «Я робив, що міг, решту дороблять наступники», – писав Іларіон, завершуючи свою «ціложиттєву працю».

Митрополит Іларіон є постаттю загальноукраїнського значення, більше того — значення загальносвітового, епохальною людиною, подібні до якої в історії українського народу зустрічались дуже рідко.

Вшанування пам’яті:
• 1995 р. — заснування премії імені Івана Огієнка. Це друга в Україні багатогалузева премія після Шевченківської, яка відповідає багатосторонній діяльності цієї людини на ниві українського відродження. Засновники її — Національна Спілка письменників України, Житомирська обласна Рада народних депутатів, Фонд розвитку мистецтв України та Всеукраїнське товариство Івана Огієнка. Щорічне урочисте вручення премій новим лауреатам у галузі літератури і мистецтва, в галузі науки і освіти, в галузі громадської, політичної та церковної діяльності відбувається в день пам’яті Івана Огієнка — 29 березня — на його батьківщині в Брусилові.
• 1997 р. — коли відзначали 115-ту річницю від дня народження митрополита Іларіона й 25-ту — від дня його смерті, ЮНЕСКО оголосило, завдяки клопотанням української діаспори, Роком Івана Огієнка.
• 1998 р. — згідно з розпорядженням столичної мерії, встановлено меморіальну дошку на приміщенні гуманітарного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де вчився і працював професор І.Огієнко.
• 2002 р. — частина архіву митрополита Іларіона передана Україні канадським урядом.
• 17 вересня 2003 р. при вході до головного корпусу Кам’янець-Подільського педагогічного університету відкрито пам’ятну дошку Іванові Огієнку.
• 2007 р. була випущена поштова марка України, присвячена І.Огієнку.
• З 12 червня 2007 р. увійшла в обіг ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячену Iвану Огієнку. Монету виготовлено з нейзильберу, якість карбування –«спеціальний анциркулейтед», маса — 12,8 г, діаметр — 31,0 мм,тираж — 35 000 штук. Гурт монети рифлений.
• 2008 р. – надання Кам’янець-Подільському педагогічному університету імені Івана Огієнка.
• жовтень 2010 р. відкриття пам’ятника Івану Огієнку (митрополиту Іларіону)у м.Винниках.
• 25 березня 2012 р. на стіні приміщення історичного факультету Волинського національного університету ім. Лесі Українки освятили меморіальну дошку Івану Огієнку (митрополиту Іларіону).

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР