Після літньої відпустки у складі винниківсько-го «Руху» зявився новий гравець — Володимир Романів. На полі він займає позицію опорного півзахисника, почуває себе цілком упевнено. У його діях відчуваються навіть певна агресія та жорсткість.
В домашньому поєдинку з «Карпатами» (Кам’янка-Бузька) Володимир уже встиг отримати попередження від арбітра за свою манеру гри. З цього епізоду розпочалася розмова журналіста «Винниківського Вісника» з Володимиром Романівим.
— Під час згаданого поєдинку Ви забезпечили ще один епізод, коли арбітр міг дати Вам другу жовту картку. Мабуть, пошкодував Вас у цій ситуації, бо тоді довелося б покинути поле?
— Я діяв жорстко, але правил, гадаю, не порушив. Один із наших суперників діяв подібно. Тоді б його також довелося вилучати з поля, але суддя цього не зробив. Моя позиція на полі змушує мене поводитися жорстко, бо футбол — це ж не балет… Головне — не порушувати правил, не завдати суперникові травми.
— Чому Ви погодилися виступати за «Рух»?
— Бо перед командою стоять конкретні завдання: у цьому сезоні здобути медалі чемпіонату, а наступного — стати чемпіонами. Я ж також хочу виступати за колектив-лідер, здобувати нагороди. Приємно, що вірять у мою майстерність, у мої сили. Зроблю все, щоб виправдати таку довіру тренерів, уболівальників.
— Розкажіть про Ваше становлення як футболіста.
— Народився я у 1985 році у Львові. Футболом займався в ДЮСШОР-4. Після дитячо-юнацького, перейшов у дорослий спорт. Виступав за команди обласного рівня, а також за чернівецьку «Буковину».
— Як Вас прийняли в ко манді майстрів?
— Спочатку все складалося дуже добре. У Чернівцях давні футбольні традиції, там шанують цей вид спорту. І тренер у нас був чудовий — відомий у минулому футболіст «Буковини» й вищолігового одеського «Чорноморця» Юрій Шелепницький. Я відразу ж закріпився в основному складі, зіграв десять матчів, забивав і голи. Але туди я перейшов із клубу м.Пустомити, з яким мав контракт. Мій попередній клуб вимагав за мене компенсацію. Як розбиралися керівники команд, я не знаю, але не домови лися. Тому ме ні довелося повернутися, з Чернівців.
— Що найбільше запам’ятолося з виступів за «Буковину»?
— Мабуть, поєдинки проти чернігівської «Десни», з якою ми зіграли внічию — 1:1. А також перемога над ФК «Рава-Руська» — 2:1. Мені пощастило відзначитися голом у грі з останнім суперником…
— 3 ким із відомих футболістів довелося виходити на поле в одній команді?
— Я перебував у багатьох командах. Виступав поряд із колишніми львівськими карпатівцями Олександром Чижевським, Андрієм Покладком, Романом Зубом, Михайлом Луцишиним. Довелося також попрацювати з відомими фахівцями. У рогатинському «Техно-центрі» познайомився з тренером і президентом клубу Ігорем Мосорою, у Пустомитах моїм тренером був Василь Леськів, у минулому вони також були гравцями львівських «Карпат». До речі, з рогатинською командою переміг на меморіалі Е.Юста у Львові. У Львівській комерційній академії, яку свого часу закінчив, виступав у відомого колись арбітра й тренера В’ячеслава Чекаса. Ми ставали кращими у чемпіонаті серед вищих навчальних закладів Львова.
— Ще хтось у Вашій сім 7 спортом займається?
— Так. Мій молодший брат -призер юнацького Чемпіонату Європи з боксу.
— Чи вилучали Вас судді із гри?
— На жаль, таке було.
— А виконувати одинадцятиметрові удари беретеся?
— Так. У дорослому футболі, виконуючи пенальті, ще жодного разу не схибив.
Розмовляв Володимир Гаврилів
Джерело: «Винниківський Вісник»
Приєднайся до сайту Винники Plus на 
acebook, 
контакті та в 
Однокласниках
Читайте також: