Юрій Шивала: » На російській мові не співаємо»

Publ
admin

Підростаюче покоління українців намагаються «присадити» на російську мову через музику. Чи піддаються таким тенденціям виконавці, які виступають переважно перед молодіжною аудиторією на теренах усієї України? Про це вирішила запитати у винниківчанина, фронтмена гурту «ХОЧУ ЩЕ» Юрія Шивали кореспондент газети «Винниківський Вісник» Лариса Кубська.

— Отож, Юро, розкажіть про негалицьку сторінку гастролей гурту.

— Звичайно, неможливо примусити слухачів полюбити пісню, котра не подобається, не зважаючи на те на якій вона мові. Але небезпечні тенденції що до української пісні таки спостерігаємо. З початку року внесено зміни до ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», вилучивши таким чином квоти для національного музичного продукту. Тобто, скасовано норму про те, що в загальному обсязі мовлення музичні твори українських авторів чи виконавців повинні становити не менше 50 відсотків.

Ми на російській мові пісень не пишемо і не співаємо, А от нагоду поширювати нашу творчість у Східній Україні мали неодноразово. Зокрема, виступали для слухачів у Харкові. Донецьку, Кривому Розі.

— Як вас сприймали? Чи вдалося достукатися до «східної» аудиторії?

— Реакція на україномовну творчість була зовсім не такою, на яку ми очікували. Спочатку здавалося, що нас не сприймуть, пропустять крізь вуха і забудуть, але виявилося, що ми помилялися. Звичайно, що усі розуміли зміст пісень і дуже приємно, що у Східній Україні вже є шанувальники нашої творчості, з якими ми мали нагоду особисто поспілкуватися.

— Що здивувало під час «східних» концертів?

— Була неординарна ситуація після виступу в Донецьку на концерті гурту «Каста», який відбувся в рамках фестивалю «Донбаська Проба», яка нас не те, що здивувала, а повеселила. Тоді під час розмови зі севастопольськими та одеськими друзями (познайомилися, до речі, в Харкові на фестивалі «АRТ Воmb» у 2010 році), до нас підійшов один донетчанин, який був на концерті, і зі здивуванням запитав: «А Вы, что с Украины?» А після цього відразу засміявся і виправився: «Тоесть, в жызни на украинском говорите?» Було помітно, що для нього це дійсно щось екзотичне. А коли ми сказали, що приїхали зі Львова, то його здивуванню з того, що побачив справжніх українців, не було меж.

— Часто можна почути, що україномовні пісні вважають другосортними. Стикалися з таким?

— Ми ніколи з таким не стикалися. Це, швидше за все, один із тих стереотипів, які нам постійно нав’язують політики. Людям у Східній Україні, переважно, цікаві україномовні пісні. Українці зі сходу люблять українську мову і часто використовують нагоду попрактикуватися та переходять, спілкуючись із нами, з російської на українську. В Харкові та Кривому Розі деякі виконавці, мешканці східних та південних областей України, виконували пісні українською мовою. Неймовірно приємне здивування викликала у нас пісня українською мовою репера Кепіка зі Севастополя.

— Минулого року відбулися перші телевізійні ротації вашого дебютного кліпу. Минув рік, над чим зараз працюєте?

— Зараз готуємо до запису дві нові пісні: «Крижане серце» та «Їдемо». Також на репетиціях відпрацьовуємо ще одну пісню, якій поки не дали жодної назви, але вона, подібно до пісні «Манія», буде виконана у реп-коровому стилі.

Що стосується першого кліпу, то вже минув рік від моменту його виходу в ефір. Нагадаю читачам «ВВ», що це кліп на танцювальну пісню «Open Street Danse», який транслювався на понад 80-ти регіональних телеканалах України, а також брав участь у хіт-параді відеокліпів на телеканалі «ТЕТ».

Влітку плануємо зйомки нового кліпу, але на яку пісню, де саме і коли його можна буде побачити — поки що тримаємо у таємниці.

Винники Plus  за матеріалами: газети «Винниківський Вісник», фото: navsi100.com


  

 

Related Post