Підростаюче покоління українців намагаються «присадити» на російську мову через музику. Чи піддаються таким тенденціям виконавці, які виступають переважно перед молодіжною аудиторією на теренах усієї України? Про це вирішила запитати у винниківчанина, фронтмена гурту «ХОЧУ ЩЕ» Юрія Шивали кореспондент газети «Винниківський Вісник» Лариса Кубська.
— Отож, Юро, розкажіть про негалицьку сторінку гастролей гурту.
— Звичайно, неможливо примусити слухачів полюбити пісню, котра не подобається, не зважаючи на те на якій вона мові. Але небезпечні тенденції що до української пісні таки спостерігаємо. З початку року внесено зміни до ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», вилучивши таким чином квоти для національного музичного продукту. Тобто, скасовано норму про те, що в загальному обсязі мовлення музичні твори українських авторів чи виконавців повинні становити не менше 50 відсотків.
Ми на російській мові пісень не пишемо і не співаємо, А от нагоду поширювати нашу творчість у Східній Україні мали неодноразово. Зокрема, виступали для слухачів у Харкові. Донецьку, Кривому Розі.
— Як вас сприймали? Чи вдалося достукатися до «східної» аудиторії?
— Реакція на україномовну творчість була зовсім не такою, на яку ми очікували. Спочатку здавалося, що нас не сприймуть, пропустять крізь вуха і забудуть, але виявилося, що ми помилялися. Звичайно, що усі розуміли зміст пісень і дуже приємно, що у Східній Україні вже є шанувальники нашої творчості, з якими ми мали нагоду особисто поспілкуватися.
— Що здивувало під час «східних» концертів?
— Була неординарна ситуація після виступу в Донецьку на концерті гурту «Каста», який відбувся в рамках фестивалю «Донбаська Проба», яка нас не те, що здивувала, а повеселила. Тоді під час розмови зі севастопольськими та одеськими друзями (познайомилися, до речі, в Харкові на фестивалі «АRТ Воmb» у 2010 році), до нас підійшов один донетчанин, який був на концерті, і зі здивуванням запитав: «А Вы, что с Украины?» А після цього відразу засміявся і виправився: «Тоесть, в жызни на украинском говорите?» Було помітно, що для нього це дійсно щось екзотичне. А коли ми сказали, що приїхали зі Львова, то його здивуванню з того, що побачив справжніх українців, не було меж.
— Часто можна почути, що україномовні пісні вважають другосортними. Стикалися з таким?
— Ми ніколи з таким не стикалися. Це, швидше за все, один із тих стереотипів, які нам постійно нав’язують політики. Людям у Східній Україні, переважно, цікаві україномовні пісні. Українці зі сходу люблять українську мову і часто використовують нагоду попрактикуватися та переходять, спілкуючись із нами, з російської на українську. В Харкові та Кривому Розі деякі виконавці, мешканці східних та південних областей України, виконували пісні українською мовою. Неймовірно приємне здивування викликала у нас пісня українською мовою репера Кепіка зі Севастополя.
— Минулого року відбулися перші телевізійні ротації вашого дебютного кліпу. Минув рік, над чим зараз працюєте?
— Зараз готуємо до запису дві нові пісні: «Крижане серце» та «Їдемо». Також на репетиціях відпрацьовуємо ще одну пісню, якій поки не дали жодної назви, але вона, подібно до пісні «Манія», буде виконана у реп-коровому стилі.
Що стосується першого кліпу, то вже минув рік від моменту його виходу в ефір. Нагадаю читачам «ВВ», що це кліп на танцювальну пісню «Open Street Danse», який транслювався на понад 80-ти регіональних телеканалах України, а також брав участь у хіт-параді відеокліпів на телеканалі «ТЕТ».
Влітку плануємо зйомки нового кліпу, але на яку пісню, де саме і коли його можна буде побачити — поки що тримаємо у таємниці.
Винники Plus за матеріалами: газети «Винниківський Вісник», фото: navsi100.com