—  Шановний Любомире Богдановичу, прошу Вас пригадати, коли востаннє проводилась реставрація пам’ятника Т.Шевченку в нашому місті?

—  Востаннє пам’ятник Кобзареві у Винниках реставрували в 1989 році. Ви, напевне пам’ятаєте, що пам’ятник був розташований безпосередній близькості до автодороги.

Спеціалісти з реставрації в один голос тоді стверджували, що вібрація та викиди забруднювальних речовин (сірчаного ангідриду, оксидів азоту, важких металів тощо), які зумовлені значним транспортним навантаженням вул. Шевченка, негативно впливають на його стан і значно скорочують термін дії кон-серваційних робіт. З іншого боку, митці переконували, що естетичний вигляд території значно покращиться, якщо перенести пам я-тник у глибину сквера. Тому всіма зацікавленими сторонами було прийнято спільне рішення про проведення надзвичайно складних робіт із демонтажу всього комплексу пам’ятника, перенесення його в глибину сквера та подальшої реставрації. Ці роботи було успішно виконано ДП «Інститут «Укр-західпроектреставрація». Необхідно зазначити, шо принципову позицію тоді займали міський голова м. Винники п. Петро Лісний і Товариство «Просвіта». Просвітянами було виконано майже всі трудомісткі роботи.

—  Скажіть, будь ласка, хто ініціював проведення чергових реставраційних робіт пам’ятника?

— Товариство «Просвіта»… Ми були свідомі того, що з часу проведення реставраційних робіт минуло 20 років. Тому восени 2009 року Товариством «Просвіта» було запрошено викладача Національної академії мистецтв доц. Василя Семенюка (до речі, він входив у попередню команду фахівців-реставраторів) для проведення обстеження стану пам’ятника Т.Шевченку. Його вердикт був прогнозований — пам’ятник потребує реставрації. Пізніше цей висновок підтвердили фахівці ЗАТ «Львівреставрація».

— Розкажіть детальніше, як саме Винниківському Товариству «Просвіта»вдалось переконати наших можновладців у необхідності виділення коштів на реставрацію пам’ятника Т.Шевченку у Винниках?

— Усе це стало можливим завдяки добре продуманій і системній роботі Товариства «Просвіта». Спочатку, на першому етапі реалізації цього проекту, було підготовлено відповідні листи в Управління охорони культури спадщини Львівської ОДА, а також до керівництва Львівської обласної ради.

Пізніше в цій роботі ми заручилися підтримкою народних депутатів України, зокрема тих, які очолюють Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності — п. Володимира Яворівського та п. Ярослава Кендзьора, а також підкомітет з питань творчої діяльності, мистецтва, культурно-просвітницької та мовної політики — п. Павла Мовчана. Паралельно ми звернулися за допомогою до директора Львівської національної галереї мистецтв, Героя України Возницького Б.Г. Окремим напрямом діяльності була робота з чиновниками Міністерства культури і туризму України. Направили навіть листа Прем’єр-міністрові України Азарову М.Я. На другому етапі розв’язання цього питання розпочалась уже «жива» робота з чиновниками та депутатами Львівської обласної ради. Крім цього, необхідно було захистити питання щодо виділення коштів на реставрацію па-м ятника Т.Шевченку на засіданнях двох постійних комісій Львівської обласної ради: з питань культури та бюджетній. Хочеться подякувати всьому депутатському корпусу Львівської обласної ради за розуміння та підтримку. Особлива подяка депутату п. Ярославу Пітку, який найбільше спричинився до розв’язання цього питання.

— Виявляється що пошук коштів на реставрацію пам ятника не є такою простою справою. У чому тут проблема?

—  Насамперед, проблема в економічній кризі…. А втім є ще одна проблема, що стоїть на заваді фінансування реставраційних робіт і яку давно мала б розв язати Винниківська міська рада. Мова йде про те, що сьогоднішній статус пам’ятника Т.Шевченку у Винниках не дозволяє Державній службі з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України передбачити видатки на виконання реставраційних робіт, незважаючи на його історичну цінність і високий мистецький рівень виконання робіт скульптором А. Коверком. Іншими словами, в результаті нашої бездіяльності, кошти центральних органів державної виконавчої влади саме на ці роботи є сьогодні практично недоступними. До речі, це було основною причиною відмови в фінансуванні реставраційних робіт пам’ятника Т.Шевченку з боку Міністерства культури і туризму України. Із усього видно, що Винники мають ще дочекатися обрання таких депутатів, які захочуть займатися актуальними для міста проблемами, в тому числі й питанням збереження історико-культурної спадщини. Думаю, що нинішній стан справ є ознакою нашої недалекоглядності.

— Пане Любомире, інколи доводиться чути дискусії про те, що краще витратити кошти на спорудження у Винниках нового сучасного, виконаного з бронзи пам’ятника Т.Шевченку, аніж здійснювати реставрацію існуючого. Яка Воша думка з цього приводу?

— Мені видається, що питання відносно спорудження у Винниках нового пам’ятника Т.Шевченку сьогодні не є аж таким злободенним. Над цим питанням потрібно ще добре поміркувати. І не забувати, навіть якщо ми й віднайдемо кошти на виготовлення та монтаж новітнього пам’ятника, що в період кризи є дуже проблематично — це вже буде не перший в Україні публічний пам’ятник Тарасові Шевченку. Хочу зазначити, що наш пам’ятник Т.Шевченку виготовлено з каменя-пісковика, який видобувають у Застіночівському кар’єрі, що розташований на північно-східній околиці села Застіноче Теребовлянського району Тернопільської області. У Теребовлянських міських актах Застіночівськии кар’єр згадується ще з 1430 року. У цьому кар’єрі на різних глибинах розташовуються різні за якістю і міцністю пласти пісковику. Найміцніший, подібний до граніту видобувають у нижніх пластах (він придатний для виробництва бутового каменю, плит для вимощування доріг тощо). У верхніх пластах є відносно м’якший, більш піддатливий для обробки матеріал. Його й використовують для виготовлення пам’ятників. Теребовлянський пісковик є морозостійким матеріалом. Йому не страшні навіть сильні зимові холоди та вітер. Дуже суттєвою якісною ознакою цього пісковику є абразивність. Це означає, що під дією холоду та вологи поверхня пісковику не розшаровується, а зберігає свою первинну форму. До речі, є пам’ятники та скульптурні вироби з цього каменя, що простояли без суттєвих змін вже понад 200 років. Так що наш пам’ятник Т.Шевченку має в цьому плані колосальний часовий запас. Необхідно лише своєчасно проводити планові реставраційні роботи.

—  Все-таки, хто є замовником, а хто виконавцем вищезазначених робіт?

— Замовником робіт виступає Управління капітального будівництва Львівської обласної ради. Воно и визначило виконавця — ЗАТ «Львівреставрація». У процесі пошуку виконавця робіт до уваги бралися два чинники — досвід і можливості. Достатньо сказати, що останнім місцем діяльності Львів-реставрації була козацька столиця — Батурин. Зазначу, що всі роботи координуються з Товариством «Просвіта».

— Мене цікавить, чому саме вересень, а не період липень-серпень є початком проведення реставраційних робіт?

— Лише влітку цього року Львівською обласною радою було затверджено Програму соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області на 2010 рік, де було передбачено виділення 200 тис.грн. на реконструкцію пам’ятника Шевченку в м. Винники. Після цього проводилась ціла низка робіт: здійснювався пошук замовника, укладання різних договорів, експертне дослідження стану пам’ятника, а також збереження всіх елементів дизайну прилеглої території. На цій основі уточнювався кошторис на виконання робіт. Останнім етапом підготовчих робіте відкриття окремого рахунку в казначействі для поступлення коштів. Отже, реально кошти можуть незабаром надійти на рахунок. Наскільки мені відомо, Львівреставрація готова розпочати роботи з реконструкції пам’ятника трохи швидше, вкладаючи власні кошти, але хоче гарантій проплати виконаних робіт.

— Деталізуйте, які роботи передбачається виконати в ході реалізації проекту реставрації пам’ятника Т.Шевченку.

— На мій погляд, сьогодні більш правильно вести розмову про створення ландшафтно-архітектурного комплексу, ядром якого має бути пам ятник Т.Шевченку. Адже власне комплекс пам’ятника багато втратить, якщо ми забудемо про естетику прилеглої території (сквера). На реалізацію цього задуму, правда, коштів поки що не вистачає. Але над цим питанням ми працюємо. Стосовно вже визначеного переліку робіт, які заплановано здійснити, то серед них можна виділити такі: реставрація пам’ятниказ використанням сучасних матеріалів, що забезпечують гарантовану консервацію майже на 50 років; зазнає також змін прилегла до пам’ятника територія, що викладена плиткою: советську бруківку з бетону демонтують, залишать лише сіру плитку з природного Теребовлянського каменю, а на місце демонтованої планується поставити плитку з натурального Теребовлянського пісковика з легко рожевим відтінком (бо лише ці природні камені-пісковики з різними відтінками найкраще гармонують між собою); передбачено штучне освітлення пам’ятника та Державного Прапора; заплановано зробити нову підпірну стінку з правого боку пам’ятника та сходи; є питання, які дерева (можливо карликові) посадити на місці туй, що вже руйнують комплекс пам’ятника. Цим мають займатися ландшафтні дизайнери. Увесь комплекс робіт перелічувати, мабуть, не має сенсу — їх багато. Я лише хочу сказати, що виконавці будуть намагатися здійснити їх якнайкраще. Наше завдання — оберігати пам’ятки та об’єкти, що належать до історико-культурної спадщини, бо це, насамперед, говорить про культуру українців, наш патріотизм і гідність. Тим більше, що ми наближаємося до двох визначних дат — 150-тих роковин із дня смерті та перепоховання Великого Кобзаря, а через три роки -200-ліття від дня народження нашого Генія.

Розмовляв Олег Дацій

Винники Plus  за матеріалами газети «Винниківський вісник»