Бандера викликає у мене велику повагу, — російський історик (ВІДЕО)

Після нинішнього схвалення політики Кремля щодо України на російське суспільство чекає важке похмілля. Про це попереджає російський історик, професор Московського державного інституту міжнародних відносин Андрій Зубов. Після того, як він виступив з критикою анексії Криму, його звідти звільнили, але після хвилі міжнародної критики відновили без права викладати. Нині Андрій Зубов перебуває у Чехії, де переконує, що президент Путін – це ще не вся Росія.

У розмові з Радіо Свобода Андрій Зубов розвінчав деякі російські історичні міфи про Україну, а також пояснив, чому Російський патріарх Кирило нині намагається триматися на відстані від Кремля. Крім цього, російський історик зізнався, що Степан Бандера у нього викликає велику повагу.

– Що означають «референдуми» на Сході України? Чи можна вважати, що почався новий, або зворотний відлік часу для української держави?

– Я думаю, що ці «референдуми» з точки зору юридичної не означають рівно нічого. Вони безумовно сфальсифіковані і в них взагалі немає ніякого абсолютно сенсу. Навіть з точки зору легалізації деяких політичних цілей – припустимо, відокремлення цих регіонів від України – вони не мають жодної ціни. Оскільки ті, хто хочуть відокремитися, хочуть і без них відокремитися. Ті, хто не хочуть – не надають їм жодного значення. Нікого в світі, абсолютно, вони не обдурять і нічиєї позиції вони не змінять. Так що ці «референдуми» – це суєта, як Стругацькі назвали: «Суєта навколо дивану». Тобто, це – порожнеча.

– Як Ви оцінюєте роль Православної церкви в конфлікті на Сході України? Є випадок, коли сепаратисти розстріляли православного батюшку на Донбасі, але, водночас ми бачимо кадри, коли священнослужителі тепло вітають сепаратистів.

– Що стосується бандитських дій – вбивство священиків – про це взагалі не варто говорити. Тому що як будь-які бандитські дії, вбивство людей, пограбування, вони потрапляють під кримінальну відповідальність і все.

Щодо ролі церкви, то Ви знаєте, церква – різноманітна. Я думаю, що українська церква Московського патріархату, як організація, ось після обрання владики Онуфрія місцеблюстителем церкви, відіграє велику, важливу конструктивну роль у справі будівництва нової української державності, української демократії. При цьому займає досить стриману позицію, що й добре. Тому що, коли рух на річці занадто швидкий (знаю, як старий байдарочник), то треба завжди трохи пригальмовувати, щоб тебе кудись не занесло.

З іншого боку, в Москві, зверніть увагу, що коли Путін оголошував про приєднання Криму до Росії на цьому знаменитому засіданні в Кремлі, то патріарха не було і, взагалі нікого не було з російської церкви Московського патріархату, з центрального апарату. Ні патріарха, ні владики Ілларіона – нікого не було. Був митрополит Кримський, але це вже його особиста справа. І патріарх постійно говорить про те, що в Україні має бути мир, що братовбивчій війні має бути покладено край. Більш приватно (але я про це чув), він говорить, що годинами молиться на колінах за те, щоб в Україні відновився мир. І жодним словом не говорить про, скажімо, повернення Януковича чи якісь інші політичні обставини. Він поза політикою в даному випадку.

– Ви вірите, що це насправді так? Так, є слова, заклики до миру і, водночас буквально днями в Україну не впустили митрополита Іларіона, який займається зовнішніми зв’язками в Російській православній церкві. Хоча офіційний Київ не пояснює, але ймовірно, що це пов’язано саме з державними відносинами. Що це за сигнал на Вашу думку?

– Я думаю, що це пов’язано не стільки з міждержавними відносинами, скільки з дуже складними відносинами між окремими православними церквами в самій Україні, які владика Іларіон міг би скоріше не поліпшити, а погіршити. Оскільки ці речі треба вирішувати всередині. І є багато деталей і тонкощів відносин, скажімо, Київського патріархату та Московського патріархату української церкви і Автокефальної церкви на Волині… Ці речі набагато краще розуміють в Києві – церковні структури, ніж у Москві. Тому я думаю, що те, що владика Іларіон не потрапив на Україну, для української церкви може бути зараз не погано, а добре.

Але те, що патріарх щирий – я в цьому майже не сумніваюся. Не сумніваюся з однієї простої причини, що адже він стоїть перед неймовірно складною проблемою. Якщо він підтримає Путіна, що зазвичай він робив в останні роки з інших питань, то це означає, що Українська православна церква Московського патріархату, яка становить половину російської церкви загальної, вона відколеться. Якщо він підтримає українську церкву однозначно і виступить проти Путіна, то це означає, що він впаде в немилість Путіна. Тому він вважає за краще мовчати, не з’являтися і молитися. Але, по-суті кажучи, для церкви, це – не найгірша позиція.

– Ви виступили з різкою критикою політики Путіна щодо Криму, але більшість опитувань громадської думки говорить про те, що росіяни підтримують Кремль, рейтинг Путіна зріс. Скажіть, будь ласка, чи Ви відчуваєте себе одинаком?

– Звичайно, ні. Тому, що дуже багато людей, це, припустимо, не так багато, коли більша статистика, але коли це приватні контакти, то їх багато. Дуже багато людей висловили мені свою підтримку. Я навіть не можу назвати деякі прізвища, тому що люди дзвонили мені інкогніто для суспільства, для мас-медіа, але телефонували дуже відомі люди і говорили, що вони не можуть виступити публічно, але вони абсолютно зі мною солідарні і готові мене підтримати. Багато моїх колег в інституті, колеги, взагалі, в академічному світі, студенти, молодь, звідки я тільки листи не отримував. У мене абсолютно немає почуття самотності.

Інша справа, у мене є почуття деякого розчарування і я б сказав, як учений я намагаюся осмислити до кінця проблему: чому настільки безумовно неправильна: юридично, морально, релігійно дія Путіна з анексії Криму і щодо подальших силових дій до України – чому вона викликає захоплення більшої частини російського суспільства?

Розумієте, з будь-якої точки зору, і з правової, і з християнської, і, навіть, з realpolitik це – абсурд! Це все веде скоріше до бід для Росії. І чому це викликає захоплення, тим не менше, більшості? Це велика проблема. Я пояснюю це тим, що в Росії, взагалі на пострадянському просторі, як і в Німеччині після Першої світової війни хвора, травмована поразкою (в тому випадку поразкою в Першій світовій війні, тепер поразкою в Холодній війні) свідомість, яка бажає реваншу. І ось ця глибина травми і здатність цієї травмованої свідомості цілком забувати про деякі розумні речі, тобто впадати, фактично, в те, що ми називаємо на побутовому рівні – в істерику. Вона ще до кінця не усвідомлена політичними мислителями та фахівцями в галузі масової політичної свідомості. Але те, що відбувається в Росії, це, безумовно болючий синдром, після якого завжди – як і у випадку з Німеччиною, як і у випадку з Італією – завжди настає похмілля. Завжди настає важке почуття, я б сказав, дай Бог, якщо це буде, почуття покаяння, зміна розуму, а не почуття повної втрати сенсу життя, яке зовсім вже небажане.

– Зараз в українсько-російських відносинах є багато страшилок. І одна з них це Степан Бандера. Що особисто Ви думаєте про його роль ?

– Я думаю, що Степан Андрійович Бандера – це дуже цікавий, важливий і, в цілому, звичайно для української національної свідомості позитивний образ.

Це людина, яка боролася за народ буквально не шкодуючи свого життя і, врешті-решт, загинув у боротьбі за народ, вбитий радянським агентом НКВС у 1959 році.

Звичайно, він жив у характерних умовах, в умовах свого часу. Сам він виріс на фронтовій смузі під час Першої світової війни сформувався, коли бачив ось ці обстріли, вбивства, жорстокість Першої світової війни і, взагалі, все життя і не тільки його, а, практично, всіх центральних європейців у міжвоєнний період – це життя, що звикло до крові, до жорстокості, до насильства. І Бандера був тут не винятком.

Він проти насильства радянського, скажімо, здійснював теж насильство. І він був з нашої, з сучасної, точки зору, безумовно терористом. За що і сів у польську в’язницю і був засуджений до смертної кари, потім її замінили на довічне ув’язнення.

Так що в цьому сенсі, звичайно, він не є героєм роману сучасного дня. Але для того часу це майже звична форма. Був Комінтерн, були різні таємні групи з різних сторін і такий послідовний лицар, який боровся за свій народ, нехай і не завжди такими чистими засобами, він все одно викликає величезну повагу. У мене особисто він викликає велику повагу.

– Якщо говорити про сьогоднішній день, то жителів Сходу України лякають, так званими бандерівцями, лякають «хунтою» і російська пропаганда, як багато хто вважає, вельми ефективна, тому що їй вірять. Що можна цьому протиставити?

– По-перше протиставити, що стосується Бандери. Мені здається просто чесну розповідь про Бандеру і про інших його соратників. Скажімо, часто кажуть, що бандерівці – антисеміти і при цьому замовчують, що найближчий друг і соратник Бандери був євреєм – Лев Ребет. Він був просто євреєм і просидів всю війну в німецькому концтаборі саме як єврей. І дивом врятувався і теж був убитий радянським НКВС за два роки до вбивства самого Бандери в квітні 1957 року. Який це антисемітизм? Звичайно, були серед загонів українських націоналістів, звичайно антисеміти. А де їх не було? Були антисеміти у Петлюри, були антисеміти у Будьоного, були антисеміти у Денікіна. На жаль, на жаль, Центральна Європа… ось недавно була написана й опублікована книга «Криваві землі» (Bloody lands). Книга в Америці написана, де показана вся ця трагедія взаємної ненависті, яка тоді була. Тому, в першу чергу, потрібні чесні розповіді про Бандеру, про бандерівський рух. Тому що поки це тільки страшилка. Більшість людей просто не знають, взагалі не знають, хто такий Бандера. Іноді навіть ім’я його пишуть з помилками. Пишуть його як через «е», як мешканця відомого міста Придністров’я.

– Ще важливий символ – «георгіївська стрічка». Як Ви оцінюєте її нинішню еволюцію?

– Що стосується «георгіївської стрічки», мені втричі, саме втричі прикро, що вона здобула зараз ось таке значення і здобула в українському середовищі такі образливі назви – на кшталт колорадського жука, колорадос тощо. Справа в тому, що, зрозуміло, для всіх нас, людей, що вийшли з історичної Росії – українців, росіян та інших – георгіївські хрести, якими нагороджували мужніх офіцерів, і георгіївські знаки, георгіївські медалі, якими нагороджували солдатів імператорської армії – і українців, і росіян і всіх інших – це вищий знак військової доблесті. І ця стрічка пов’язана з військовою доблестю. Те, що її перетворили на політичне таке, я б сказав, гасло і пов’язують, щоб показати солідарність з Путіним, солідарність з противниками нової української держави, це для мене дуже прикро. Розумієте? Це девальвація символів. Коли найкращі речі перетворюють на найгірші шляхом їхнього використання неохайними, нечистими руками…

Ось Ви в попередньому питанні сказали «хунта» – чому «хунта»? Чому цей режим в Україні називають «хунтою»? «Хунта» в іспаномовному світі – це владна група. У ній немає позитивного або негативного знаку. Але у нас «хунта» – це, безумовно, щось незаконне, це якийсь диктаторський, який захопив владу, режим. Але, в порівнянні з тим, як пограбував країну режим Януковича, нинішні люди, по-перше, вони не незаконні, їх підтримує Рада. Рада, все-таки, була обрана. По-друге, це – тимчасова влада, яка не намагається жодного дня залишитися після виборів. Вона в першу чергу оголосила про вибори, і в першу чергу бажає сформувати законну, легітимну владу і ми знаємо, що, якщо Бог дасть, все буде добре і 25 травня будуть вибори. «Хунта» в нашому, пострадянському розумінні, так себе не поводить.

– На Вашу думку, якщо, знову таки, згадати, історичні паралелі, наскільки адекватно реагує сьогодні Захід на те, що відбувається між Україною та Росією?

– Важко сказати. Ви розумієте, з одного боку, коли я розмовляю з колегами, із західними колегами в Англії, Німеччині, багато з них кажуть, що вони бояться нового Мюнхена. Вони бояться, що також, як Чехословаччину віддали Гітлеру, то Україну або її частину віддадуть Путіну, тому що Захід дуже боїться можливості ядерної війни…

– Але цього ще не сталося. Чи сталося?

– Ні, звичайно не сталося! Безумовно цього не сталося. Це теж з ділянки страшилок. Захід дуже акуратно вводить санкції. І акуратність ця пов’язана не з тим, що він тільки боїться сам собі нашкодити, а з тим, що він намагається, щоб санкції стосувалися не народу, який, по суті, переважно підтримує путінський режим. Адже, по суті, вони нещасні, хворі люди. Скільки тих людей, які безпосередньо відповідальні за проведення цієї політики. У цьому є свій сенс, але в цьому є і слабкість, тому що, звичайно, ці точкові санкції менш ефективні. Мені здається, що для всіх нас, і для Заходу, і для мене як вченого, і для всіх нас, те, що відбулося за останні місяці після 21 лютого – це несподіванка. І взагалі такого не було після 1945 року. Радянський Союз був звичним ворогом. З ним Захід знав, як працювати. Росія була союзником, членом «Групи восьми» і те, що сталося настільки несподівано, що Захід теж відразу не міг визначитися Як бути? Він зараз поступово обирає шлях і я думаю, що це правильно, що це робиться не надто швидко. Тому що є стара російська приказка Поспішиш – людей насмішиш. І тут не треба поспішати. Поспіх (знову ж російська приказка) потрібен, коли ловлять бліх.

– Ви отримали багато запрошень із західних вишів – викладати там. Які Ваші плани? Чи залишаєтеся Ви в Росії, чи ні?

– Так, мої плани однозначні. Я залишаюся в Росії, в Москві. Буду, якщо мені дозволять, якщо десь буде надана можливість – буду викладати, буду вчити студентів. Тим більше, що…

– Але не в МДІМВ (Московському державному інституті міжнародних відносин)?

– Швидше за все не в МДІМВ. Тому що мій контракт закінчується 30 червня. Мені вже зараз, хоча мене відновили в МДІМВ і формально платять мені зарплату, як і раніше, але мені було сказано, щоб я поменше з’являвся в інституті і вже точно не вів ніяких лекцій і семінарів. Значить, відповідно, немає контакту зі студентами в стінах МДІМВ. Значить, виберу інший виш. Якщо вийде. Навіть якщо не вийде, є якісь інші можливості.

Я думаю, що зараз наше завдання – залишатися зі своїм народом, спробувати за можливістю, людям пояснити, що до чого і сам факт життя всередині Росії, яка страждає, це вже дуже важливо. Тому що, коли ти їдеш – ти відразу стаєш вже частково чужим, частково іншим. Ти вже і свій, і не свій. І поки у мене буде бодай якась можливість жити в Росії – я маю на увазі не матеріальна, а чисто правова. Доки у мене не буде, скажімо, прямої небезпеки позбавлення волі, я нікуди не виїду.

Учені наблизились до відкриття ліків від вірусів

Дослідники виявили механізм молекулярного мотору, який використовується для захисту ДНК у багатьох вірусів, зокрема герпесу та аденовірусу. Відкриття механізму може допомогти у розвитку більш ефективних ліків та надихнути на створення нових вдосконалених синтетичних біомоторів.

Віруси залишаються таємницею біологічного світу. Попри те, що вони мають ДНК, адаптуються та еволюціюють, вони «живуть» зовсім інакше аніж клітини. Щоб відтворюватися та множитися (це суть терміну «життя») віруси мають захоплювати живі клітини, вкидати до них свої ДНК та керувати їх біологічною машинерією. Вірус, за своєю природою, може бути шматком ДНК, запакованим у захисне покриття з протеїну, яке називається капсид. Покриття такого ДНК надважливе. Однак молекулярні мотори, що запускають процес упаковки ДНК, залишаються такими ж таємничими як віруси загалом.

«У вивченні мотору запакування ДНК вірусу Phi 29 ми вперше продемонстрували, що мотор закручує його у обертанні», — розповідає професор Бустманте. — «Ми показали, що це обертання необхідне мотору, щоб координувати дії усіх компонентів його механіко-хімічного циклу. Також ми відкрили, що мотор застосовує свої операції, щоб скинути обгортку».

Відкриття стверджує перспективу вивчення витонченого молекулярного механізму, який координує різноманітні компоненти молекулярного мотору.

Джерело:

Фестиваль сиру і бринзи (Програма) — Анонс подій — Афіша — Дошка оголошень

У неділю, 18 травня, Історико-краєзнавчий музей м. Винники за підтримки Винниківської міської ради запрошує на фестиваль сиру і бринзи, на якому різноманітні сирні вироби будуть представляти майстри сироваріння із Хуста, Космачу, інших міст Прикарпаття та Закарпаття. Різноманітну сирну продукцію представлятимуть «Смак українських Карпат» і «Селиські сири», крім того, власники фермерського господарства «Шеврет» із Мостиського району запропонують сири (кроттен, бюш, томет, фету, сігалон), виготовлені за традиційною французькою технологією, а представники товариства «Жива земля» — молочні продукти за швейцарськими рецептами.

Гості  фестивалю матимуть змогу придбати «солодку» продукцію винниківських пасічників, вироби народних майстрів: ткані та вишивані вироби, гаварецьку, покутську та гуцульську кераміку, ковані вироби, вишиванки коломийських майстринь, а також спробувати свої сили у стрільбі з лука та арбалета.

Організатори фестивалю запросили народних майстрів для проведення майстер-класів для усіх бажаючих із гончарства, ковальства, лозоплетіння, ткацтва, різьбярства,  малярства на склі та яворівських розписів.

Важливим доповненням до програми фестивалю стане вистава у виконанні аматорського театру «Сміх і сльоза» (режисер І. Дзядига), яка розпочнеться о 15 год.

Планується проведення різноманітних конкурсів, концертна програма за участю  колективів міста та гурту «Дриг», інші театралізовані дійства, а також лицарські бої. Також під час фестивалю запрошуємо оглянути діючі виставки.

Цікавим довершенням фестивалю стане гаряча випічка, приготування давніх українських страв та їх дегустація.

На Вас чекають у неділю, 18 травня ц.р., з 10.00 до 18.00 год. за адресою: м. Винники, вул. В.Івасюка, 5. Конт. тел.: 032 296-33-33; 032 296-01-90 (Лариса);  e-mail: musem.vynnyky@gmail.com.

Завтра у Львові обіцяють сильні дощі

У зв’язку з проходженням активних атмосферних фронтів від циклону з Балкан, завтра вночі у Львові очікуються сильний, вранці та вдень дуже сильний дощ.

Про це інформує Львівський регіональний центр з гідрометеорології.

Окрім того, місту прогнозують грозу, град, пориви східного вітру 15 – 20 м/с. Вночі 6 – 8°, вдень – 15 – 17°.

16 травня у Львові прогнозується хмарна погода, дощі, місцями сильні, подекуди грози, град. Температура повітря вночі 7 – 12°, вдень 13 – 18° тепла.

17-18 травня у Львові короткочасні дощі та місцями грози. Температура повітря 17 травня вночі 8 – 13°, вдень 16 – 21° тепла.  18 травня вночі 5 – 10°, вдень 18 – 23° тепла.

Джерело:

Росія під вибори в Україні проведе авіанавчання біля її кордонів

Під час президентських виборів в Україні у прикордонній Воронезькій області Росія проведе всеармійські змагання з повітряного вишколу «Авіадартс-2014».

Навчання на полігоні Погоново проходитимуть з 20 по 26 травня, пише Дзеркало тижня з посиланням на прес-службу російської армії.

«Більше 70 авіаційних екіпажів збройних сил РФ візьмуть участь у всеармійських змаганнях з повітряного вишколу Авіадартс-2104, які пройдуть з 20 по 26 травня на полігоні Погоново у Воронезькій області», — йдеться в повідомленні.

Разом з тим у прес-службі Міністерства оборони Росії додали, що змагання проходитимуть також на авіабазі в Липецькій області.

Повідомляється, що в заході буде задіяна авіаційна техніка оперативно-тактичної, армійської, військово-транспортної та дальньої авіації — це літаки Су-25СМ, Су-25, МіГ-29СМТ, МіГ-29, Су-27СМ, Су-27, Су-24, Су-34, Іл-76МД, Ту-22М3 і вертольоти Ка-52, Мі-24, Мі-28Н, Мі-8МТ, Мі-8МТВ5.

«У ході практичного застосування авіації, льотчики будуть змагатися в точності стрільби некерованими авіаційними ракетами, а також з авіаційних гармат по наземних цілях», — додали в Міноборони РФ.

Як відомо, вибори президента в Україні відбудуться 25 травня 2014 року.

На Львівщину вже переселяються луганці та донеччани

На Львівщині шукають прихисток вже не тільки кримчани, а й жителі Донецька, Луганська та навіть Одеси. Скажімо, за 7-8 травня на гарячу лінію департаменту соціального захисту Львівської облдержадміністрації звернулося 40 людей з восьми родин з Донбасу.

Насамперед звертаються журналісти, викладачі вищих навчальних закладів та активісти з Донецької і Луганської областей, повідомиляє zaxid.net, посилаючись на інформацію прес-служби Львівської ОДА.

Так, «до Львова приїхала відома активістка екологічного руху з Донеччини, чекаємо на викладачку, яка разом з колегами в Луганську допомагала військовим, їдуть журналісти», розповіла голова Львівської ОДА Ірина Сех.

Нагадала вона й про те, що нещодавно на Львівщину переїхала сім’я журналістів з Донецька – власкор УНІАН Олена Колгушева і заступник головного редактора інтернет-видання «Остров» Ярослав Колгушев разом з дев’ятирічною донечкою.

Водночас як повідомила заступник директора департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації Оксана Яковець, упродовж 9-11 травня на гарячу лінію також телефонувало багато людей. За її словами, вони цікавилися умовами переселення, але поки що на Львівщину не їдуть.

Стосовно того, куди заселятимуть приїжджих, Яковець зазначила, що їх розселяють по районах області у будинки, власники яких померли, або в ті будинки, які не використовуються».

За останній час на Львівщину вже переселилось близько півтори тисячі кримчан.

Науковці навчилися керувати снами

Вченим вдалося створити спосіб створення контрольованих сновидінь, дозволивши людині занурюватися в усвідомлений сон, де існує можливість впливати на події.

У дослідженні, проведеним групою вчених, взяли участь 24 людини, завдяки впливу електричними імпульсами на деякі ділянки головного мозку 77% з них занурилися в усвідомлене сновидіння. Електричний розряд частотою в 40 Hz і тривалістю в 30 секунд досить слабкий для пробудження сплячого і вберігає від побічних ефектів.

На думку фахівців, подібна технологія може допомогти в реабілітації посттравматичного стресу і позбавлення від кошмарів. У теж час, подібна технологія привертає цілком здорових людей, які можуть отримати доступ до нових надреалістичних розваг.

Джерело:

Винниківчанин Юрій Можаровський розсудить фінал Кубка України

У четвер, 15 травня, відбудеться фінал Кубка України. Місце проведення поки не відомо.Трофей розіграють «Динамо» і «Шахтар».

Комітет арбітрів Федерації футболу України визначив бригаду, яка працюватиме на матчі фіналу Кубка України «Динамо» — «Шахтар».

Головний суддя — Юрій Можаровський. Асистенти — Сергій Беккер і Семен Шлончак. Додаткові помічники — Юрій Мосейчук і Костянтин Труханов.

Четвертим арбітром буде Анатолій Абдула.

Резервний асистент арбітра — Ігор Бицкало, а спостерігач арбітражу — Василь Мельничук.

Джерело:

Суркіс дав Реброву шанс стати головним тренером «Динамо»

Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс готовий дати шанс Сергію Реброву на посту головного тренера команди. За умови, якщо «біло-сині» виграють Кубок України.

«Колись було надано шанс багатьом молодим тренерам, які стали сьогодні зірками. Так чому не дати Реброву шанс?

Зараз з Ребровим хороша обстановка в команді. Гравці його чують. Так, я Реброву дам шанс. Якщо виграє Кубок, сядемо і будемо серйозно розмовляти, щоб продовжив роботу в «Динамо», — цитує президента клубу ТСН-Проспорт.

Ребров став виконуючим обов’язки головного тренера «Динамо» 17 квітня, після того, як було звільнено Олега Блохіна.

Я так понимаю, сцыкотно стало стерху, — москвичка в Киеве

Ну я так понимаю, откатывает наш гарант и предводитель стерхов от Украины. Сцыкотно стало. Понимаю. Мол, народишко Украины, эти укропы не хотят понимать, какое счастье им привалило в виде зеленых человечков, диверсантов и потока оружия, отданного в руки бандитов. Твари неблагодарные…

Запад опять же оказывается не шутил. Эта «черная ушастая обезьяна» и вправду может не только грозить тапком и жрать бананы, но и оказать реальное давление на белого и кошерного с его бандой прихлебателей. Ну надо же какое открытие сделали. А до этого и не догадывались, что там где развито гражданское общество, там технологии, а не только выгребание из недр наследства наших потомков.

Вчера пропо…(ну вы поняли) от Кремля, господин Борщевский, уже озвучил на ЭХЕ, что типа федерализация — это вам дорогие донецкие уголовнички не вхождение в Россию… а что-то типа автономии, где вы будете продолжать дырявить друг друга, потому как нам вы не нужны. Конечно не нужны, с чего бы вдруг, кто эти дотационные криминальные районы на себе попрет??? Им Одесса была нужна… но здесь сильно заколодило – об этом чуть позже.

 Умные поняли сразу – Кремль сливается. Т.е. дестабилизировать и провоцировать еще попытаются, но войска не введут. Там же на ЭХЕ Борщевский «обратил внимание общества», как изменилось отношение журна….(ну вы поняли кого, 300 спартанцев) к подаче материалов на канале Россия.

Одесса, ах Одесса спасибо тебе. Мне кажется именно город-герой, эта жемчужина у моря, смог показать Кремлю – здесь вам не там. Мы может и против кого-то-там-своего… но мы точно не «за вас».

Лавров высказался крайне мило — ЕС решил оторвать Украину от России. Тут прямо и не знаю: сочувствия что ли ждет наш лукавый дипломат–царедворец, или надеется на международное понимание-прощение. Но при этом по сути признал – да, мы относимся к Украине, как к своему вассалу.

Сильно несговорчивый вассал попался надо сказать.

И теперь надо молиться, чтобы вчерашний вассал не стал сегодня серьезным врагом. Украинцы долго раскачиваются – ментальность такая. Они добрые, ленивые и всегда «за свою хату». Но если их раскачать, что сначала бессознательно сделал сбежавший президент, а потом сознательно Россия, остановить их будет крайне сложно.

Эти бессовестные укропы сразу начинают спивать государственный гимн и прикрываться им как щитом. И тогда даже деревянные щиты в руках закрывают их от пуль, и даже палки начинают стрелять.

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм i ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Анна Голланд