– На превеликий жаль, цілком очевидна і розумна стратегія висунути одну партію на противагу Партії регіонів розбилася об банальні амбіції лідерів наших дрібненьких політсил, об їхню ілюзію, що вони можуть щось скористати, йдучи на вибори самостійно. Звісно, якісь локальні успіхи окремі партії можуть отримати, але в загальному демократичні сили виграшу не матимуть – своєю розпорошеністю ми тільки полегшили роботу «Регіонам”. Додайте до цього адміністратяивний ресурс, гроші, яких у ПР на порядок більше, ніж в усіх демократичних парті­ях разом узятих, брутальне зняття з виборів «Батьківщини”, яку очолює Ю. Тимошенко і заміна її псевдо-«Батьківщиною”, то можете собі уявити, що буде – каша.

Це, на мою думку, створює шанси для «Регіонів” здобути значне представництво і в міській, і в обласній раді. Додайте до цього, що в нас половину депутатів обирають у «мажоритарці”, тож регіонали можуть робити те саме, що роблять із депутатами у Верховній Раді – «тушками” їх перекуповувати.

Це, безумовно, буде величезним ударом по Галичині. Але сподіваюся: якщо не вдалося дослухатися до розумних людей перед виборами і під час самих виборів, то, може, отримавши такий холодний душ на виборах, ті дрібні партії, вождики і вожденята сядуть і почнуть творити щось одне, але велике і потужне.

– Про щось одне говорять багато років, але практика показує, що далі розмов не йде…

– Є план. Дуже простий. Вибори через два тижні, їх треба дочекатися і за їх результатами на основі тих депутатів, які про­йдуть у Львівську обласну та міську ради і є українськими патріотами, творити одну патріотичну українську фракцію. Опіс­ля шукати подібні утворення в міських та обласних радах Захід­ної України, потім – Центральної. Базуючись на цих фракціях, пробувати сформувати справді українську, потужну альтернативу Партії регіонів. Вважаю, це єдиний можливий варіант, і я особисто готовий узяти найактивнішу участь у його реалізації.

– Багато говорять про велику небезпеку від Партії регіонів, але на Львівщині вона не має високого рейтингу. За рахунок чого регіонали можуть здобути серйозне представництво?

– «Регіони” дійсно не матимуть великої фракції ні в обласній, ані міській раді, тим паче на рівні районних центрів області. Вони розраховують на дві речі. Перше – подрібненість фракцій, відтак пройде по три-чотири депутати від демократичних партій, які між собою не домовляться. І друге – на появу доволі великих фракцій від ВО «Свобода”. ПР вибудовує головного й дуже зручного опонента у вигляді «Свободи”, яка, крім націоналістичної риторики і крайнього радикалізму з присмаком істерики, поки що нічого Україні не принесла. Це ті дві речі, за допомогою яких регіонали розраховують контролювати місцеву владу в Західній Україні.

– Іще декілька місяців тому говорили про те, що Партія ре­гіонів домовляється з правими силами на Львівщині, аби під їх брендами провести в ради своїх кандидатів і саме за рахунок цього здобути більшість у радах. Ця технологія працює?

– Ця технологія працює в багатьох областях. У нас, думаю, це відбуватиметься дещо по-іншому. ПР навряд зможе просунути своїх кандидатів у списки демократичних партій, тому намагатиметься просувати людей через мажоритарні округи. Вони висуватимуть через маловідомі партії якусь позапартійну, однак відому в регіоні особу, яка ще перед тим дала їм письмову обі­цянку вступити в Партію регіо­нів. Тому виборцям треба бути дуже уважними. Також спробують провести своїх людей через псевдо-«Батьківщину”.

– Ви згадувати «Свободу” – вона нині має дуже високі рейтинги. За рахунок чого?

– Упродовж останніх чотирьох років «Свобода” піднялася на тому, що дві великі демо­кратичні сили – «Наша Україна” і БЮТ – взаємно поборювали одна одну і дискредитували. На цьому тлі ця політична сила ніби виглядала, як основний носій українських націоналістичних цінностей. Друга обставина: для всіх очевидно, що там є серйозне фінансування. І третє – експлуатація бандерів­ської риторики, яка є дуже популярною на Західній Україні. Але, знаєте, інколи складається враження, що «Свободу” придумано для того, щоб дискредитувати Галичину й націоналізм як такий в очах українців. Дуже часто те, що вони роблять, не вкладається в рамки здорового глузду.

– Щодо фінансування «Свободи” – тема популярна, але про це говорять натяками. Чи можемо нині порозмовляти про те, хто є головним фінансистом цієї по­літичної сили?

– Переповідають різні плітки. Свободівці кажуть, що всіма їхніми фінансами відає якась міфічна економічна рада. Я не входжу до цієї структури, не є членом «Свободи”, тому пріз­вищ назвати не можу. Але як людина, яка давно і професійно займається політикою, приблизно знаю, скільки коштує оренда білбордів, сюжет на телебаченні, площа в газеті. Коли ми порахували у трьох областях – Львів­ській, Терно­піль­ській та Івано-Франків­ській, скільки реклами свободівці вивісили тільки на цих виборах, то сума вийшла просто захмарна. Я можу сказати, що ні галицький бізнес, ані галицьке суспільство не в змозі нині фінансувати українську партію, навіть якщо воно її дуже любить, у таких обсягах. Кажуть про різних. Не називатиму їх, але тут, як казав Кузьма Прутков, зри в ко­рінь – кому це вигідно? Крайній радикалізм у теперішній ситуації радше шкодить, аніж до­помагає, але крайня радикальна партія є дуже на руку нинішній провладній силі, щоби в Центральній, Південній і Східній Україні показувати «звіряче об­лич­чя” українського націоналізму.

Ірина Гамрищак

Винники Plus  за матеріалами: gazeta.lviv.ua,  zn.ua