— Якою інформацією мають можливість поділитися працівники музею з винниківчанами та гостями нашого міста?

— Нова експозиція розповідає про археологію, історію, сакральне мистецтво, етнографію міста, а також містить інформацію про видатних людей, які тут жили — І. Огієнка, І. Липу, В. Левицького, К. Гриневичеву, М. Сопілку, О. Любич-Парахоняк, М. Федюка та ін. Період охоплено величезний. Археологічна колекція музею переносить нас з часів пізнього палеоліту (27 тисяч років тому) до кінця ХІІ-ХІІІ ст. Окрасою експозиції є вотивний скарб пізньогальштатської-ранньолатенської доби та середньовічна кам’яна статуя. Маємо реконструкцію за черепом зовнішнього вигляду людини культури лійчасного посуду. Окремий зал дає змогу ознайомитися з грамотами та документами, предметами побуту, стародруками, різьбою Оленського та Ф. Штуфліссера XIV- поч. XX ст.

У музеї працює відділ історії, культури та побуту етнічних українців з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя з сектором історії української еміграції.

Інформацію накопичували роками. Але, на жаль, через малі зали виставити можемо тільки одну тисячну її частину. А шкода, бо маємо унікальні речі, аналоги яких входять у міжнародні каталоги, пропонуються на виставки в інших містах. Наприклад, в кількох містах показували виставку  про  Олександру  Любич-Парахоняк — цікаву постать, театральну співачку. Маємо написані власною рукою нотатники І. Липи. Передані музею його фото з І.Франком, М. Грушевським. Такі речі є цікавими для будь-якого музею.

— Знаю, що на одній із сесій Львівської міськради вирішено передати квартиру відомого мистецтвознавця Андрія Дороша під меморіальний музей родини Дорошів. А. Дорош кілька разів експонував у Винниківському музеї батькові світлини,  а також тут відбулися виставки, присвячені ювілею мистецтвознавця. У Винниках залишилися роботи з колекції відомої  родини?

— Родина Дорошів пропонувала передати унікальну колекцію довоєнних і сучасних картин, які могли б стати окрасою нашого музею. Це була воля   Андрія Дороша, щоб частина колекції художніх робіт і світлин перейшла у власність Винник. Потрібні було кілька кімнат, щоб організувати у них Винниківську картинну галерею. Але про це тільки мріємо, бо необхідного приміщення для піднесення культури, для експонування колосальної добірки робіт винниківських митців (наприклад, кераміки всесвітньовідомого Тараса Левківа), у Винниках не знайшлося. Наразі багато мистецьких шедеврів зберігається в запасниках.

— Минулого року Історико-краєзнавчий музей суттєво оновився. Які саме зміни відбулися?

— Наш музей, хоч і маленький, але один із найсучасніших. У кожному залі є комп’ютер, написані спеціальні комп’ютерні програми, в яких містяться ті матеріали, які не увійшли в експозицію, але знаходяться у фондах. Можна оглянути фото з місця розкопок, краєвиди Винник, дізнатися про видатних людей міста. Не всі ж туристи мають можливість побувати, наприклад, у церквах Винник, але можуть подивитися на них у залі музею, скориставшись комп’ютером. Усі анотації та інформація в комп’ютері для зручності іншомовних відвідувачів перекладені на англійську мову.

— Як найбільше дізнатися про історію Винник допомагає науковий доробок працівників музею. Які нові видання з’явилися завдяки праці ваших працівників?

— Справді, не кожний музей має наукову продукцію такого рівня, як наша. Протягом двох останніх років ми видали два випуски збірника наукових праць з цікавою інформацією. Зокрема, Ірина Кордюк дослідила проблеми збереження археологічної спадщини України на прикладі міста Винники, Роман Луців опрацював матеріали до історії шкільництва у Винниках з кін. XVIII  до 1939 р. та ін. У буклеті «Винники» українською та англійською мовами йдеться про історію, природу, починаючи від кам’яної доби, є коротка інформація про сучасне культурне життя міста. Буклет про музейний комплекс містить історичну довідку про Лемківщину, Підляшшя, Надсяння, Холмщину і Західну Бойківщину (Закерзоння), концепцію музейного комплексу.

Зазначу, що з нагоди дня музеїв у нас в гостях побували музейники з Любліна, керівники львівських музеїв. Усі вони відзначили колосальну роботу працівників, підтвердили, що музеї такого рівня сьогодні в Україні можна перерахувати на пальцях. Недарма минулого року наш колектив визнали указом прем’єр-міністра України одним з кращих музеїв країни.

— Оскільки ви торкнулися теми музейного комплексу, хотілося б дізнатися про стан його будівництва.

— Музей історії, побуту та культури етнічних українців — важливий елемент історико-культурного, освітнього, науково-дослідницького життя сучасної держави, він має символізувати нові пріоритети державного політики України. На сьогодні готова проектно-кошторисна документація, виготовлені державні акти на землю. Ми будуватимемо не тільки музей, а й співоче поле, котре вміщуватиме до трьох тисяч глядачів. Користь місту із цього очевидна. Оренда переносної сцени обходиться щоразу орієнтовно 15 тисяч гривень. Порахуйте, скільки грошей втратило місто за десять років.

— Ігоре Васильовичу, оснащення усіх залів музею сучасною комп’ютерною технікою, розробка відповідної програми, зрештою, переклад українських текстів на англійську мову, видання наукових збірників, буклетів, рекламної продукції — це величезні кошти. Як вдається їх знаходити?

— Мені приємно констатувати, що усе це завдяки розумінню на рівні обладміністрації. Бачачи роботу нашого колективу, нас підтримують, а відповідно — з’являються й гроші на втілення різних задумів. Так і повинно бути. Нещодавно мій знайомив побував у Дрездені. Цікавлячись, як формують бюджет цього міста, довідався, що влада формує бюджет Дрезденської картинної галереї. Він не є величезним, але ця відома у світі галерея дає можливість жити всьому місту. Адже туристи, відвідавши музей, залишають сотні євро в барах-ресторанах, де харчуються, у готелях, де живуть, користуються транспортом, екскурсійними послугами… Даючи мале, Дрезден отримує багато.

Я вітаю усіх музейників з професійний святом. Хотілося б, щоб і в нас було таке ставлення до культури, музеїв, тоді б і життя змінилося б у кращий бік. Винники мають усе, що необхідне для розквіту туризму: озера, ліси, багату історію. Тільки, на жаль, наразі цього ніхто не використовує.

Директор Львівського музею історії релігії Зоряна Білик: «Колектив нашого музею нещодавно побував в Історико-краєзнавчому музеї Винник. Враження музейного люду про його роботу дуже позитивні. Сподобалася ошатна будівля, гарна виставка, науково виважені підготовлені матеріали. Прогресивним є введення технічних новинок у роботу музею. Варто відзначити творчий колектив, креативного директора. Тут працюють люди, які знаходяться в постійному русі, пошуку, амбітні та шляхетні».

Директор Державного меморіального музею М. Грушевського у Львові Марія Магунь: «Про Історико-краєзнавчий музей Винник маю якнайкращі враження. Колектив — працелюбний, дієвий. Директор — ініціативний, працьовитий, вміє бачити перспективи. Думаю, що йому таки вдасться побудувати музейний комплекс історії, культури та побуту етнічних українців Закерзоння, але до цієї благородної справи має долучитися й громадськість. Бажаю музею творчого зростання, сил і поступу».

Винники Plus

Розмовляла Лариса Кубська

Читайте також: Концепція музейного комплексу у м.Винники (ВІДЕО),  Фотоекспозиція історико-краєзнавчого музею м.Винники