«Після забитого мною м‘яча всю команду неодноразово викликали в міліцію», — Віталій Дитрух

«Золотий гол« Віталія Дмитруха
фото: Андрій Жук

Незважаючи на ще дуже молодий вік, Віталій Дмитрух уже багато сезонів є гравцем винниківського «Руху». Ще дитиною розпочав він займатися футболом у тренера Романа Гданського. А в минулому сезоні Віталій доклав чимало зусиль до гучних перемог «Руху». Саме після його удару головою у доданий арбітром час було забито найважливіший м‘яч минулорічного сезону – «Карпатам» із Кам‘янки-Бузької.

Пропонуємо розмову Віталія Дмитруха з журналістом «Винниківського Вісника» Володимиром Гаврилівим.

— Віталію, саме Вам пощастило зрівняти рахунок у найважливішому поєдинку минулого року проти кам‘янко-бузьких «Карпат». Цікаво, це був удар по воротах чи Ви намагалися скинути м‘яча комусь із партнерів?

— Я головою бив по воротах. Це була награна на тренуваннях комбінація. Під час подачі кутового я завжди виходив на передню стійку та намагався пробивати. Протягом усього сезону я так робив, а забити пощастило лише під час згаданого вами матчу, вже в доданий арбітром час. Після забитого мною м‘яча представник команди суперника побив головного суддю поєдинку. Тому ще довго після цього матчу нас, гравців і тренерів «Руху», викликали на допити правоохоронці, щоб з‘ясувати причину бійки.

— А що сказав Вам після цієї гри президент клубу Григорій Козловський?

— Почув від нього багато приємних слів, жартів. «Тепер на тебе в команді ніхто не має права кривим оком глянути»! – жартував пан Григорій.

— Ви з дитинства у винниківській команді. А доводилося Вам виходити на поле разом із Григорієм Козловським?

— Так. Я ще був тоді юнаком, але вже виходив за основний склад винниківчан. Та це було вже дуже давно.

— Зараз у Винниках дуже потужний склад. Конкуренція за вихід в основі сильно відчувається?

— Звичайно. Але це спорт, тому, щоб досягати вершин без цього компоненту не обійтися.

— А з ким Вам  найкраще взаємодіяти під час матчів?

— Завдяки високій майстерності всіх наших гравців ми розуміємо один одного з півслова. Тут проблем не виникає.

— Давайте повернемося до початків Вашої спортивної біографії. Як Ви прийшли у футбол?

— Мій батько багато років також виступав за наш клуб. Тому я, скільки себе пам‘ятаю, ходив з ним на винниківський стадіон. У 1998 році я почав тренуватися у Романа Гданського. І радий що донині виступаю під його керівництвом.

— Батько, як колишній футболіст, дає Вам поради?

— Так, але більше критикує мене. Не було ще жодного поєдинку, щоб він не побачив у моїх діях помилок.

— А що запам‘яталося з дитячого періоду?

— Ми були у Фінляндії, вразила краса тамтешнього краю.

— А подорожувати Вам подобається?

— Я дуже важко переношу довгі переїзди автобусами, втомлююся. Тому й подорожувати дуже не рвуся. Але життя футболіста змушує нас до цього.

— Чи щастило уникати травм?

— У футболі без цього ніколи не обходиться, під час зіткнень гравці завжди отримують різні пошкодження й синці. Але ми, спортсмени, на це просто не зважаємо. Що ж до мене, то важку травму я отримав лише одного разу. Коли ще був дитиною, під час тренувального матчу. Цікаво, що мене попросили виступити за старших від мене хлопців. А нашим суперником тоді були… дівчатка. Одна з них, вибиваючи м‘яча, потрапила мені в ногу. Як результат, закритий перелом і рік із загіпсованою ногою.

— Ви також навчалися й тренувалися у Харківській футбольній академії?

— Так. 10-ий та 11-ий класи я провів у першій столиці України.

— Футбольна кар‘єра недовговічна. Чи задумуєтеся над своїм майбутнім?

— Хотілося б спробувати свої сили в командах майстрів. Наш президент завжди наголошує, що не заперечуватиме щодо переходу кожного з нас у професійні клуби. Звичайно, коли будуть пропозиції… Але до мене з відповідними пропозиціями ніхто не звертався. Турбуючись про своє майбутнє, я вирішив поступити у Львівську зооветеринарну академію. Зараз я студент четвертого курсу заочного відділення.

— За які закордонні клуби вболіваєте, бо щодо українських, то це, мабуть, наш «Рух», «Карпати» (Львів) і «Металіст» (Харків). Чи не так?

— Так. А щодо закордонних, то це «Манчестер Юнайтед» і мадридський «Атлетіко».

— Окрім футболу маєте ще захоплення?

— Дуже люблю читати книжки. А ще я затятий риболов.
  

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *