«Металісту» забив два голи, — Роман Манорик

Publ
Главный редактор Vinnikiplus
Кращий бомбардир, капітан і лідер «Руху» Роман Манорик

Роман Манорик — капітан і лідер сьогоднішнього складу винниківської команди «Рух». Зараз він ще й кращий бомбардир колективу з дев’ятьма голами після першого кола.

«Чи задоволені Ви виступом команди та власними результатами?», — розпочав розмову з лідером винниківської команди кореспондент газети «Винниківський Вісник» Володимир Гаврилів».

— Однозначно відповісти важко, бо завершення сезону зіпсували неочікуваною домашньою поразкою від ФК «Самбір». Хоча керівництво ставило нам завдання: увійти до п’ятірки, а ми перше коло закінчили на третьому місці. Тому, мабуть, нарікати немає на що. Особистим результатом також задоволений. Адже минулого сезону з 18 м’ячами став кращим бомбардиром прем’-єр-ліги. Цьогоріч цей «графік» також зберігаю.

— Чи задоволені футболісти умовами в колективі?

— Зараз для нас керівництво клубу створило чудові умови для тренувань і для проведення поєдинків. І Мирон Маркевич, і Григорій Козловський роблять усе, щоб у Винниках була сильна й конкурентоспроможна команда, яка б могла стати чемпіоном Львівської області. Єдине, що хотілося б побажати, щоб наші домашні матчі збирали більше вболівальників, щоб вони активніше нас підтримували, бо під час згаданої гри проти Самбора видавалося, що це ми гості, а вони — господарі, їхня делегація повністю «перекричала» наших симпатиків.

— Як починалася Ваша кар’єра?

— Народився я у Винниках у 1981 році. Ми живемо біля стадіону. Тому моїм захопленням виявився саме футбол. Спочатку тренувався у Богдана Поточняка, згодом у його брата — Ростислава. Далі займався у Юрія Гданського. Як й інші мої однолітки, мав щастя побачити світ ще з дитинства. Адже тодішні керівники винниківського клубу не лише нас професійно та якісно тренували. Ми мали чудову практику, об’їздили з дитячою командою «Жупан» багато країн. У дитячі роки я з нашою командою побував в Америці, Франції та інших країнах. На щастя, таку ж стратегію витримує й нинішнє керівництво «Руху». Саме тому ми в минулому році побували на міжнародному турнірі в Барселоні (Іспанія), де здобули перемогу.

— Знаю, що Ви виступали за інші команди протягом Вашої кар’єри …

— Так. Мав щастя свого часу виступити навіть у складі друголігового ФК «Газовик — Скала» (Стрий). Також був гравцем-легіонером третьо-ліго’вого польського клубу з м.Хелм (давня українська назва цього міста — Холм). Також здобув чимало перемог (золоті й срібні нагороди, кубок), виступаючи за кращі команди Львівщини на обласному рівні.

— Про вищу лігу мріяли?

— Звичайно. Навіть мав шанс туди потрапити. Свого часу М.Маркевич запросив мене в «Карпати», але   важка травма завадила здійсненню мрії.

— У професійних клубах «не зіпсували б каші»?

— Я завжди вірив у власні сили. Зрештою, виступаючи за «Скалу-Газовик» у матчі проти тодішнього складу «Динамо-2», боровся з Алієвим і Мілевським, які нині є лідерами столичного клубу. Минулоріч у товариському поєдинку з «Металістом» забив два голи… Але сподіватися у тридцять років на підвищення у класі — важко. Хоча футбол — це ще й трішки щастя.

— З ким із відомих футболістів доводилося виступати в одній команді?

— У кращих командах Львівщини, як і в інших областях, виступають багато ветеранів футболу, які спробували «пороху» вищої ліги. Колись виходив на поле разом із лідером українського футболу за кількістю проведених у вищій лізі матчів О.Чижевським, Р.Зубом, Є.Михайлівим, Р.Каракевичем.

Зрештою, ставши минулого року кращим бомбардиром прем’єр-ліги, я обійшовв таких відомих у минулому львівських форвардів, як Василь Швед і Олег Гарас. Гадаю, цей факт також чогось важить.

— Які Ваші матчі чи голи найбільш пам’ятні?

— У минулому сезоні ми перемогли ФК «Золочів» — 6:1. Я тоді забив п’ять голів! Були три матчі, в яких забивав відразу по три м’ячі, це було за часів моїх виступів за ФК Торчиновичі.

— Знаю, що Ви — пенальтист клубу.

— Так. Хоча в цьому сезоні виконувати пенальті не довелося. Проте за останні три сезони довелося 18 разів бити одинадцятиметрові удари. Й жодного разу я не схибив.

— Важких травм вдалося уникнути?

— Зважаючи на мій довгий вік у футболі, то так. Хоча в одному з матчів отримав струс мозку, в іншому -пошкодив пахові кільця. Але щасливий, що не трапилося чогось гіршого.

— Яка у Вас професійна мрія?

— Найреальнішим видається стати з винниківським клубом чемпіоном області.

Розмовляв Володимир ГАВРИЛІВ

Винники Plus  за матеріалами газети «Винниківський Вісник»

Related Post