Кров’ю акул лікуватимуть рак грудей

Кров акул може стати новими ліками проти раку грудей, оскільки імунна система гігантських риб здатна боротися з деякими канцерогенними протеїнами.

Інтерес до крові акул з’явився у вчених з Абердинського університету, повідомляє ТСН.

Науковці провели експеримент, під час якого ввели у хвіст акули протеїн HER2. Цей протеїн міститься в оболонці ракових пухлин у жіночих грудях. Саме він забезпечує ріст і розвиток пухлини.

Однак імунна система акули впоралася з ним і виділила антитіла. Науковці кажуть, що вони можуть стати новими доступними ліками від раку грудей, оскільки їх можна синтезувати в лабораторії.

ООН: Люди є головною причиною зміни клімату (ВІДЕО)

Саме діяльність людини була основною причиною зростання температури на Землі з 1950 року. У цьому на 95% переконані експерти ООН.

Міжурядова група експертів зі зміни клімату попереджає, що викиди парникових газів зумовлять подальше потепління і зміни у всіх аспектах кліматичної системи.

Джерело:
  

 

Польські режисери знімуть фільм про Квітку Цісик

Знамениті польські режисери працюватимуть над стрічкою про життя та творчість Квітки Цісик.

Про це сьогодні у Львові під час прес-конференції повідомив польський режисер та оператор Яцек Гжеляк.

«Квітка Цісик є постаттю світового рівня. Вона робила інтернаціональну справу. Ми хочемо аби пам’ять про неї не блякла, а натомість все більше і більше людей дізнавались про неї у світі», – розповів меценат, директор Центру УМКС у Львові Роман Грицевич.

За його словами, до створення стрічки залучено одну з найкращих шкіл режисури – польську. «Польські фільми зараз на дуже високому рівні у світі», – додав Грицевич.

«Постать про яку ми говоримо є особлива, партикулярна і надзвичайно цікава. Тому ми працюватимемо в кількох етапах над створеннями цього фільму. Стрічка створюватиметься в документальному, художньому та анімованому пласті», – розповів польський режисер, оператор Яцек Гжеляк.

«Ми вирішили працювати в цій формі поєднання трьох жанрів, оскільки вона зараз є новою віхою в кінематографії і особливо цікавою», – зазначив асистент університету Марії Склодовської Кюрі у Любліні з міжнародних питань Данило Тканко.

Яцик Гжеляк розпоів, що компілятивна форма стрічки вимагає, аби над фільмом працювали два режисери. Один режисер займатиметься анімованим продуктом, другий займатиметься документально художнім фільмом.

Режисером з анімації буде Єжи Кучер, документальної та художньої частини – Мірослав Гроновський.

Як повідомляє Вголос, зйомки фільму планують розпочати наступного року.
  

 

«Карпати» в 1/8 фіналу Кубка України зіграють з «Металістом»

У столичному Будинку футболу відбулося жеребкування 1/8 фіналу Кубка України, за підсумками якого центральним стане протистояння харківського «Металіста» і львівських «Карпат».

Принципові суперники «Металіст» і «Карпати» часто останніми роками зустрічаються в Кубку України, і в більшості випадків перемога – за львів’янами. Хоча в чемпіонаті України набагато кращі результати демонструє харківський клуб.

У решті пар зустрічаються: «Чорноморець» (Одеса) — «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Шахтар» (Свердловськ) — «Динамо» (Київ), «Нива» (Тернопіль) — «Арсенал» (Київ), «Славутич» (Черкаси) — «Авангард» (Краматорськ), «Тернопіль» — «Ворскла» (Полтава), «Десна» (Чернігів) — «Металург» (Запоріжжя), МФК «Миколаїв» — «Шахтар» (Донецьк).

Матчі 1/8 фіналу Кубка України відбудуться 30 жовтня.

Джерело:
  

 

Натхненники і творці першого в Західній Україні пам’ятника Т. Шевченкові у Винниках

До 100-річчя першого в Західній Україні пам’ятника Т. Шевченкові.

На початку XX ст., коли наближалось сторіччя з дня народження поета,  прогресивна галицька інтелігенція доклала багато зусиль до того, щоб встановити  пам’ятник Т. Шевченкові у Львові. Проте  на перешкоді ставали польські чиновники, які керували всіма сферами життя у Галичині.

Тоді виникла ідея поставити пам’ятник Шевченкові біля Львова. Винниківчани   вирішили до 100-річчя народження Кобзаря  встановити у себе цей пам’ятник. На кошти, зібрані серед робітників, селян та інтелігенції, в 1910 — 1912 рр. в майстерні Яворського у Львові був зроблений пам’ятник великому Кобзареві,  влітку 1913 р. встановлений в центрі Винник, а 28 вересня відкритий і посвячений.

Наприкінці 1907р. австрійський уряд був змушений піти на поступки українцям. Він вперше визнав існування українського питання в імперії. Цей період в історії Винник ознаменувався активізацією українського життя в місті.

1909 р. — «Товариство господарсько-кредитове» для Винниківського судового повіту (засновники — А. Рак і о. Г. Гірняк).

17 серпня 1910 р.  — Ухвала Ради громадської Винників, про переведення навчання в публічній школі з польської на українську мову.

26 листопада 1910 р. — віче поляків Винник (висловили протест проти запровадження в народній школі української мови замість польської).

3 грудня  1911 р.— посвячення меморіальної дошки М. Шашкевичу в церкві Воскресіння Господнього. У посвяченні взяли участь священники: Фолис, Гірняк, Радкевич, П’ясецький, Хомин і Новосад.  Після відкриття пам’ятної дошки в місті відбувся урочистий похід, який пройшов новоназваними Винниківською міською радою вулицями М. Шашкевича (сучасна вул. Л. Українки) й Т. Шевченка до будинку «Просвіти». На будинках українців-винниківчан майоріли національні жовто-сині прапори.

22 грудня 1912 р. — вимога польського товариства «Родина» про неможливість відкриття паралельних українських класів у Винниківській школі.

1913 р. (вересень) — запрацювали у школі українські паралельні класи (директор школи – українець Дмитро Вовків). Цьому передували такі події:

18 серпня 1904 р. — постанова  ради громади Винник про утворення у народній школі паралельних класів з українською мовою викладання.

31 жовтня 1904 р. — засідання Окружної шкільної ради у Львові про введення паралельних українських класів у винниківській школі.

1905 р.(січень) — лист винниківчан до Міністерства віросповідань і освіти з проханням відкрити українську школу.

16 лютого 1905 р. і 2 травня  1905 р. — листи винниківчан до імператора Франца  Йосифа  I з проханням відкрити українську школу.

Організатором  будівництва та відкриття пам’ятника виступило товариство «Просвіта», яку ще з 1896 р. очолював о. Г. Гірняк. У 1910 р. було створено комітет, до якого входили В. Левицький (голова), о. Г. Гірняк, А. Рак, Г. Грицай, Ю. Левицький, М. Ліщинський, що розпочав збір коштів серед місцевого населення. Виконати план пам’ятника було доручено архітекторові Олександру Лушпинському.

Завдяки В. Левицькому, гроші на пам’ятник Кобзареві надходили навіть із Наддніпрянщини. Саме «Просвіта» збирала кошти. Читальня тоді налічувала 142 члени. Вони проводили концерти до дня народження Кобзаря, Шевченкові дні, вистави, фестини тощо. Зібрані за фестини кошти йшли на побудову будинку «Просвіти» і на спорудження пам’ятника. Його виготовлення та встановлення обійшлося громаді Винник приблизно у 865 корон.

Левицький Володимир Лукич (псевдонім Василь Лукич; 2 вересня 1856 р.  с. Белзці (тепер с. Гончарівка Золочівського району)  — 6 жовтня 1938 р. м. Винники) — нотаріус у Винниках, письменник і громадський діяч, дійсний член НТШ (з 1926 р.),  голова товариства «Просвіта» у Винниках (1907 – 1914 рр.).   Частину свого трудолюбивого життя  Володимир Левицький провів у Винниках. У 1897 р. В. Левицького призначають нотаріусом у Винниках. Тут він жив  до 1938 р. у віллі (кін. XIX —  поч. XX ст.), яка збереглася дотепер (вул. Галицька, 71). До його обов’язків  належали спадкові справи, шлюбні угоди, різні правові акти, тощо. Діловодство Володимир Левицький вів виключно   українською мовою. Цей факт мав великий вплив на селян, які вперше на практиці бачили рівноправність української мови в уряді. Українці Винник звернулися до В. Левицького з проханням очолити товариство «Просвіта». У 1907 р. його вибирають головою місцевої «Просвіти».  Вибух війни 1914 р. припиняє діяльність Левицького у Винниках з великими втратами для української справи.


Перша світова війна завдала великої шкоди Винникам, частина будинків згоріла разом з тютюновою фабрикою, дім Левицького також зазнав ушкоджень.
Володимир Левицький  помер 6 жовтня 1938 р. у Винниках і похований на Личаківському  цвинтарі у Львові.

На честь  Володимира Левицького  названа одна з вулиць Винник.

Гірняк Григорій  (1865 р., с. Мелна Бібрецького повіту — 1945 р., м. Винники) — один із визначних представників галицького духовенства, довголітній парох, декан у Винниках, член Архиєпархіяльного церковного суду, парох-консультант Митрополичого Ординаріяту, член управи священицького вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої Консисторії. У громадському житті  — член Повітової ради, один із засновників та активних діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».

 У 1889 р. прийняв висвяту в священики з рук митрополита Сильвестра Сембратовича. Відразу після висвяти о. Гірняка іменовано співробітником хворого пароха Винник о. С.Хомінського. Після смерті о. С.Хомінського в 1890 р., став доглядачем цієї парафії, а з 1894 р. – парохом і залишався ним аж до смерті. Винники були першим і останнім  місцем його душпастирської праці, яка тривала 56 років.

Крім настоятельства, о. Гірняк займав ще й інші церковні посади:  був членом Архиєпархіяльного  Церковного Суду, парохом-консультантом Митрополичного Ординаріяту і членом управи священицького вдово-сиротинського фонду. У 1912 р. став заступником декана, а в 1914 р. був іменований шкільним комісаром на Львівський повіт. І в громадському житті брав о. Г.Гірняк активну участь. Він підтримував очолюваних Юліаном Романчуком народовців у їхній боротьбі за рівноправність українців з поляками, за відповідне українське представництво в Галицькому сеймі і Віденському парламенті, а опісля за реформу виборів до цих установ. Григорій Гірняк разом з Костем Левицьким був  організатором і керівником політичного  товариства   «Селянська рада» (поч. 1890-х – поч. 1900-х рр.), яка об’єднала хліборобів Львівського повіту. Це неабияк допомагало українським кандидатам у парламентських і сеймових виборах.
 
Отець Григорій Гірняк подбав про заснування у Винниках «Просвіти». 19 січня 1896 р. відбулися установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк.

Г. Гірняк організував гуртки «Сільський Господар» і «Сокіл», кооператив «Товариство господарсько-кредитове» (28.11.1909 р.).

Помічниками у своїй праці о. Г. Гірняк мав двох інтелігентів – нотаріуса Володимира Левицького і суддю Антіна Рака. У Львові так і говорилось, що Винники – це «Левицький, Рак і піп Гірняк». Головним чином завдяки їхній праці, українське населення Винник стало свідомою і добре організованою національною спільнотою, а Винниківський район став найсвідомішим і найкраще організованим у Львівському повіті.

Саме о. Г. Гірняк запровадив традицію використання української вишивки в церкві Воскресіння Господнього. У його листі до головного Виділу «Просвіти» читаємо: «… я власне тепер веду борбу з фабрикою і поляками о рускі свята. Кожда справа з релігійного церковного життя, котру поляки з якої небудь причини потрафляють некорисно, або сьмішно представити, причиняється до ослаблення нашого обряду, а тим самим і народности (деякі сполячені Русини (а тих у мене не бракує) тільки чекають на яку нагоду, щоби свій перехід на обряд латинський перед сьвітом оправдати). Се у мене дуже важлива справа. …поляки попре усіх інших штуках передовсім і головно косцьолами і косцюлками наш нарід нищать і на тим поли чекає нас найбільша, але і найтрудніша боротьба».

На честь   Гірняка Григорія названа одна з вулиць Винник.

Рак Антін ( 1876 р., с. Сурохів Ярославського повіту (Галичина) — 1958 р., м. Відень (Австрія). Був суддею апеляційного суду у Львові, засланий в Сибір (1915-1921 рр.). Голова Товариства прихильників мистецтва у Львові (1930-1939 рр.), співробітник журналу «Життя і право». Громадський діяч у Любачеві, Стрию, Львові а також у Винниках. Антін Рак належав до найзаслуженіших для української справи людей у Винниках і повіті. У березні 1908 р. А.Рака призначено до повітового суду т. зв. комісаром для спростування ґрунтових книг (приміщення суду знаходилося на теперішній вулиці Івасюка, 5).

З українськими сторонами в суді він вживав українську мову і нею ж видавав судові рішення. На закид тодішнього начальника cуду — москвофіла, що в суді немає стільки писарських сил, які знали б українську мову, холодно відповів, що треба змінити мовні закони або – писарів. Читальня «Просвіти» була йому другим домом, тоді як австрійському судді було небезпечно брати участь у народній праці. Коли в неділю 12 квітня 1908 р. прийшла вістка про атентат на намісника Галичини Потоцького, суддя Рак сказав у читальні: «Добре зробили! Те належалося вже давно тому лайдакові (Потоцькому), як і всім старостам та іншим польським цуцикам». На такі слова тоді треба було мати відвагу.

Суддя А. Рак проводив свою діяльність у Винниках і в цілому Винниківському повіті, дбаючи про національне й економічне піднесення селян. Його стараннями читальня «Просвіти» у Винниках одержала велику площу (2 га) з будинком у центрі містечка від Крайового виділу.

В цей час з 1907 р. по 1914 р. головою винниківської «Просвіти» був Володимир Левицький. А. Рак був заступником голови — секретарем «Просвіти». У Винниках він створив відділення Національно-демократичної партії.

За сприянням А. Рака відновлюється винниківський хор під диригуванням абсольвента Музичного інституту ім. Лисенка у Львові Василя Согора, пізніше диригента різних хорів у Львові й хориста оперного театру у Львові. У цьому хорі активну участь бере і А. Рак.
У 1909 р. А. Рак і о. Г. Гірняк створюють у Винниках «Товариство господарсько-кредитове» для Винниківського повіту (у 1914 р. на його рахунку було 20 000 крон).

По закінченні праці над ґрунтовими книгами, у 1912 р. А. Рака переведено до окружного суду в Тернополі. Його діяльність там, мабуть, була така сама, бо під час московської окупації в 1914-15 рр. його вивезено в Сибір одним з перших. Там він пробув до 1921 р., а після повернення нові окупанти-поляки дали йому посаду судді.

Він був професійним правником, за що його цінували поляки. Навіть притягнення до судової відповідальності  його сина Ярослава у процесі Степана Бандери за вбивство польського міністра Пєрацького, не принесло судді Ракові ніяких небезпечних наслідків: тоді як його син відповідав перед судом, батько виконував обов’язки окружного судді у Львові. Пізніше його переведено на  до м.Тарнова, де його застала Друга світова війна. Від 1944 р. жив у Відні. Помер там же в 1958 р.

Лушпинський Олександр Онуфрійович (23 липня 1878 р., с. Буцнів Тернопільська область — 20 листопада 1943 р., Львів) — український архітектор, художник, скульптор. За проектами Олександра Лушпинського зведено кільканадцять храмів і ще більше цивільних споруд на теренах Львівщини, Івано-Франківщини і Тернопілля. О. Лушпинський залишив помітний слід не лише у вітчизняній архітектурі, він плідно творив і виробив власну художню манеру в галузі скульптури, малярства, деко¬ративно-прикладного мистецтва, по¬бутової кераміки, меблярства, а також реставрації. Помітний слід Олександр Лушпинський залишив  у царині скульптури. У 1911 р. у селі Бурдяківцях на Борщівщині він спроектував перший пам’ятник Кобзареві у Тернопільському краї. Створив монументальну споруду на честь Маркіяна Шашкевича у 1911 р. у селі Підлисся на Золочівщині, проект надмогильного пам’ятника своєму учителеві Іванові Левинському на Личаківському цвинтарі у Львові.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І.Франка

Нагадуємо, 28-29 вересня відбудеться святкування 100-річчя встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку у Винниках.


  

 

Переконливий реванш: ОДЕК — «РУХ» 0-4

Винниківський «Рух», більш ніж переконливо, реваншувався за поразку від оржівського «ОДЕКу у фіналі чемпіонату України серед аматорів».

Після суботнього фіналу його учасники знову зустрілися, тепер в першому матчі 1/4 фіналу Кубка України серед аматорів. Гра в Оржеві була центральною, адже грали новоспечені чемпіон та віце-чемпіон Чемпіонату України з футболу серед аматорів 2013.

Напевне винниківчан сильно розізлила поразка по пенальті у фінальному матчі, бо вони не залишили ніяких шансів супернику на його власному полі. Чотири сухих м’ячі у ворота «ОДЕКу», скоріш за все, перетворюють матч-відповідь у формальність.

Вже на 17 хвилині першого тайму відзначився кращий бомбардир «Руху» Олег Шептицький. На 37 хвилині Олег ще не реалізував одиннацятиметровий удар. Зате у другому таймі Олег ще раз заставив капітулювати воротаря господарів. Ще по одному голу на рахунках Володимира Макара та Михайла Шептицького.

ОДЕК (Оржів, Рівненська обл.) — «Рух» (Винники) 0-4

Голи: Олег Шептицький, 17,61; Макар, 85. Михайло Шептицький.

Арбітри: Федунець В.І. (Тернопіль), Остапчук В.І. (Київська), Хіміченко К.М. (Київська)

Спостерігач арбітражу: Маніло Ю.В. (Хмельницький)

ОДЕК: Кособуцький, Чикалюк-Козакевич, Кулаковський, Сахнюк, Тивонюк, Трофімчук, Паршиков, Марковець, Новодарський, Улянчук, Газицький

Головний тренер: Григорій Шаламай

«Рух»: Шевчук, Макар, Бойко, Іванський, Дикий, Костик, Сергєєв, Деревльов, Яценків, Баглай, Олег Шептицький.

Головний тренер: Роман Гданський

Другий матч 1/4 фіналу Кубка України серед аматорів відбудеться у Винниках 2 жовтня.

1/4 фіналу. Перші матчі:

«Єдність» (Плиски) — ФК «Вінниця» — 1:1 (1:1)

«Чайка» (Києво-Святошинський р-н.) — «Буревісник (Петрове) — 3:0 (2:0)

«Нове Життя» (Андріївка) — «Колос» (Хлібодарівка) — 4:0 (3:0)

ОДЕК (Оржів) — «Рух» (Винники) — 0:4 (0:1)
  

 

В центрі Львова облаштують транспортне кільце

Кільце для організації кругового руху автомобільного транспорту облаштовують на перехресті вулиць Герцена, Фредра, Саксаганського й Драгоманова та проспекту Шевченка.

Як інформує прес-служба ЛМР, відповідне рішення про влаштування кругового руху було прийнято на засіданні міської комісії з безпеки дорожнього руху. А заступник голови Галицької районної адміністрації Андрій Зозуля пояснює:

«Там облаштують клубму-кільце та встановлять відповідні дорожні знаки. Роботи вже почалися. Фінансування робіт відбувається за кошти інвесторів, які готують до відкриття готель на розі вул. Герцена-Фредра».

Що ж, можливо це хоч трохи розвантажить транспортні потоки на сусідніх вулицях – Івана Франка й Князя Романа, де «корки» – мало не щодня.

Джерело:
  

 

В жовтні буде тільки кілька сонячних днів

Українські синоптики не обнадіюють громадян, обіцяючи не менш холодний і дощовий жовтень. У майбутньому місяці може бути всього кілька сонячних днів.

«У перші дні жовтня, 1-3 числа погода очікується приблизно така ж, як зараз. Помірні дощі, менше їх буде на заході країни, температура — 2-8 градусів тепла вночі, місцями заморозки на грунті та в повітрі до -0,5 градусів. А вдень — 8-13 градусів по всій Україні, і тільки в Криму і на Закарпатті буде дещо тепліше, до 16-18 градусів тепла», — заявив заступник голови Укргідрометцентру Анатолій Прокопенко.

В наступному місяці може бути тільки кілька сонячних днів, коли температура повітря досягне +18 градусів, але ночі залишаться холодними. При цьому морози і ожеледь за прогнозами почнуться з перших чисел грудня.

Єдиний теплий період можливий з 4 по 10 жовтня, коли буде не тільки тепло, але і сухо. Перед цим з 30 вересня можливі легкі опади у північно-східних регіонах, прогнозує заввідділом аграрної метеорології Тетяна Адаменко.

А вже з 5 по 7 жовтня почне формуватися антициклон. «Тобто, можливо, буде період гарної сонячної погоди. Це забезпечило б просихання грунту, необхідне для того, щоб закінчити сівбу озимих культур до середини місяця. Хоча для основної частини території це будуть пізні, так звані ризиковані посіви. Тільки для південних областей нормальний термін — до кінця жовтня», — пояснила фахівець.

Джерело:

Фото: