 |
| Маркіян Шашкевич |
6 листопада 2012 р. виповниться 201 рік від дня народження українського поета, основоположника нової української літератури в Галичині Маркіяна Шашкевича, а 1 листопада — 119 років від дня перепоховання поета на Личаківському цвинтарі у Львові.
Маркіян Шашкевич (6 листопада 1811 р., Підлисся — 7 червня 1843 р., Новосілки, Золочівський повіт) — український письменник, поет — зачинатель нової української літератури в Галичині, священик УГКЦ, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель. Очолив «Руську трійцю», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.). Виступав за рівноправність української мови з польською. Він був сучасником Т. Шевченка, але мало хто знає, що саме він урятував українську мову від «латинізації». В роки М. Шашкевича богослужіння в церквах відбувалося польською мовою або латиною, він першим виголосив проповідь у соборі Св. Юра українською.
Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. у родині священника. Мав чотирьох братів і двох сестер.1823 р. — до 50-річчя священства свого діда Романа Авдиковського, уклав з родичами збірку «Вінець з сердець зичливих», де були вірші польською та українською мовами.
1829 р. — по закінченні гімназії в Бережанах на Тернопільщині продовжив навчання у греко-католицькій духовній семінарії та університеті у Львові. Виключений звідти за півроку через порушення дисципліни. Поновився через два роки.
1838 р., 20 травня — закінчив семінарію й отримав сан священника. За три місяці до цього одружився з Юлією Крушинською. Мали синів Володимира (1839–1885) і Святослава, який помер немовлям. Надалі був парохом у галицьких селах Гумниська, Нестаничі та Новосілки.
Саме Маркіян Шашкевич вчить нас берегти і шанувати свою мову, розвивати власну культуру та позбуваючись гріховної заздрості, об’єднуватись заради майбутнього.
Разом, разом, хто сил має.
Гоніть з Русі (України) мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє, —
Разом к світлу, други жваві
(М. Шашкевич)
Дбаючи про розвиток народної освіти, поводир «Руської Трійці» склав 1839 року першу «Читанку» українською мовою. Художня спадщина М.Шашкевича невелика: три десятки поезій, роматничне оповідання «Олена» та переспіви й переклади із староруської, чеської, польської і сербської мов.
Матеріальні нестатки, постійне цькування властей, смерть молодшого сина вкрай погіршили здоров’я М.Шашкевича (з студентських років він хворів на туберкульоз). Втративши зір і слух, паралізований він ще кілька місяців страждав. 7 червня 1843 року Маркіяна Шашкевича не стало. Для нащадків не збереглося жодного прижиттєвого портрета.
В особі М.Шашкевича в українську культуру ввійшов талановитий поет, перекладач, патріот, гуманіст, людина високого інтелекту й громадянської мужності.
1 листопада 1893 року останки М.Шашкевича перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові. На урочистості з’їхалися кілька десятків тисяч українців з усієї Галичини. Була й дружина Маркіяна Шашкевича. Вона дожила до 92 років. Син Володимир навчався у Львівському і Віденському університетах. Працював службовцем у галицьких містечках
Навчаючись з 1829 по 1938 рр. у Львівській духовній семінарії і водночас будучи слухачем філософського відділу університету, він неодноразово з своїми товаришами І.Вагилевичем і Я. Головацьким мандрував нашим краєм. Бував він і у Винниках, відпочивав на Чортових Скелях, де захоплювався чудовими краєвидами.
З нашим містом пов’язані й урочистості відзначення 100-річчя уродин Маркіяна Шашкевича у 1911 р., коли по всій Галичині, в містах і селах відбувалися ювілейні академії. В ці святочні листопадові дні 1911 р. у Винниках у церкві Вознесіння Господнього в урочистій обстановці відкрита і посвячена дошка, на якій викарбувані пам’ятні слова: «1811-1911. Пам’яти о. Маркіяна Шашкевича, поета, подвижника і вісника відродження Галицької України-Руси. Винницькі українці».
У газеті «Діло» від 21 грудня детально висвітлено урочисте святкування 100 – річного ювілею від дня народження о. Маркіяна Шашкевича, що відбувалося у Винниках 3 грудня 1911 р: « В церкві посередині уложено з каміння пірамідальну могилу, на вершині якої встановлено березовий хрест, вкритий вінками з лентами. Могилу обступили члени місцевого гімнастичного товариства «Сокіл», а перед могилою стояли дівчата в народних строях зі стрічками. Після Служби Божої відбулося посвячення меморіальної дошки, урочиста хода вулицями Винників. Завершила програму святкувань художня частина в читальні «Просвіти». У цей день усі помешкання українців Винник були прикрашені прапорами.
7 червня 1943 р. з нагоди 100-річчя смерті Маркіяна Шашкевича, незважаючи на воєнну розруху по всій Галичині проходили пам’ятні вечори, відправлялися в церквах панахиди. Ось як про ці події згадує професор В.Грабовецький, який у цей період проживав у Винниках. «Я з декількома семінаристами ранком 7 червня прибув у Винники, де ми слухали Службу Божу, після якої священник-парох Антін Поточняк відправив заупокійну панахиду по смерті поета біля меморіальної дошки у церкві…На мене справило велике враження «казання» отця-пароха місцевої церкви Антіна Поточняка, якого з приходом других совітів запроторили у сталінські гулаги за те, що він не прийняв у 1946 році перехід греко-католицької церкви до московського патріархату.
Як сьогодні пам’ятаю казання біля меморіальної дошки пароха: «Дорогі парафіяни !» – говорив о. Антін, — наша Винниківська церква ніколи не забуває отця Маркіяна Шашкевича, який в темну пору панування австрійців, зі своїми побратимами Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким підняли свій голос в ім’я національного і духовного відродження галичан, видали славетну в 1837 році «Русалку Дністровую»; за що тяжко потерпіли як від тогочасного уряду так і своїх людей. Проте вони не скорилися і розбуджували галичан із темряви духовної…»
Під спів «Вічная пам’ять!» парох покропив меморіальну дошку, а церковний хор відспівав відому Маркіянову пісню «Веснівка». Мені було приємно, коли дяк Шпаковський попросив задекламувати вірш поета «Підлисся».
Байцар Андрій, Доцент ЛНУ ім. І.Франка, депутат ВМР
